Пересопницьке Євангеліє

– реконструкція стародавнього окладу, що не зберігся. Для відтворення повноколірних пергаментних сторінок Євангелія знайдений папір, що повністю відповідає пергаменту за своїми властивостями.  

XVI століття – час, коли творчість перестає бути богослів'ям. Через півстоліття молитовний вірш змінить світська поезія. А з появою публіцистики слово перестане належати виключно мистецтву. На тлі цієї епохи Пересопницьке Євангеліє залишається прикладом творчості, предмет натхнення якого прихований в богослів'ї.  

Історична довідка

З’явилось Пересопницьке Євангеліє у ХVI столітті. Це переклад українською мовою, зроблений приблизно в 1556-1561 рр. Над книгою працювали син протопопа Г. Василевич і архімандрит Пречистенського монастиря Григорій в с. Дворець м. Пересопниця (тепер Рівненська обл. ). Замовила переклад княгиня Анастасія Заславськая (у чернецтві Параскев’я), дружина князя Кузьми Івановича Заславського (Жеславського), з будинку Гольшанських. Рукопис був прикрашений багатим орнаментом і високохудожніми кольоровими заставками і мініатюрами. Своєрідним є розміщення перед кожним розділом Євангелія так званих суммаріїв – короткого змісту розділу. На маргіналіях багато голосів – пояснень до окремих малозрозумілих слів.

У 1630 році Пересопницький монастир став єзуїтським колегіумом, і книга була таємно вивезена, а доля видання тривалий час була невідома. Потім книга потрапила до рук гетьмана Івана Мазепи, який в 1701 році подарував твір Вознесенському монастирю в Переяславі. Звідти книгу перевезли в Переяславську духовну семінарію.

Тут вона зберігалася до того часу, поки в 1837 році її не знайшов український учений Осип Бодянський, друг Тараса Шевченка. Він вперше дав книзі належну оцінку, і учений світ дізнався про унікальне рукописне творіння.

Після перенесення духовної семінарії з Переяслава до Полтави (1862) Пересопницьке Євангеліє було також перевезене. На початку XX ст. рукопис був переданий до Полтавського сховища. Тут його вивчали літературознавець В. М. Перетц (1870-1935) і філолог і палеограф О. С. Грузинський (1881-1954)

Під час війни 1941-1945 рр. Пересопницьке Євангеліє було евакуйоване.

З 1947 року книга зберігається у фондах Національної бібліотеки України імені Вернадського.

У 2001 році Пересопницьке Євангеліє було видане як наукова праця під егідою інституту Української мови НАН України тиражем 500 екземплярів. Видання факсиміле не існувало до 2008 року.  

Дані про книгу

Пересопницьке Євангеліє – книга вагою 9 кг 300 гр. , написана пізнім статутом на пергаменті.

Книга складається з 482 пергаментних листів форматом 380х240мм2, пронумерованих олівцем в правому нижньому кутку (ймовірно, у 1948 р. ).  

Чисті листи 1-1 зворот, 19 зворот, 20 (з пізнішим записом), 128, 203 и 340.

Пергамент двох видів:

1) на стор. 22-74 – білий, тонкий, високої якості;

2) на інших сторінках рукопису – жовтуватий, щільний.

Організація сторінки

Поле тексту:

255 х 145 мм2 (стор. 1-15),

280 х 145 мм2 (стор. 15зв. -19), 

275-278 х 145 мм2 (стор. 21зв. -127, 129зв. -203зв. , 204зв. -339зв. , 341зв. -442зв. ),

275 х 145 мм2 (стр. 443-481зв. ).

На всіх сторінках текст розміщений на 20 рядках. Покажчики читань – на полях. Суммарії і глоси вписані в текст і обведені рамкою.

Письмо

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи