Періодизація дитинства і стадіальність розвитку

оволодіває вимірювальними, обчислювальними навичками і вміннями розв'язувати задачі.

Оволодіваючи граматикою, він вчиться грамотно писати, правильно і виразно читати, послідовно викладати думки автора своїми словами. У процесі засвоєння матеріалу з природознавства школяр вчиться вести спостереження за розвитком рослин, працювати з географічною картою тощо.

Для засвоєння різних способів навчальної діяльності дитина повинна виявити значну і дуже різноманітну активність. Ефективність навчання безпосередньо залежить від того, як і на що спрямовує цю активність учитель у повсякденній роботі учнів.

Якщо вчитель організовує розумову активність дітей, враховуючи їх індивідуальні здібності, спонукаючи їх до самостійних пошуків способів розв'язання завдань, навчаючи їх цілеспрямовано спостерігати, шукати в предметах, знаках, фігурах, словах спільне і відмінне, робити висновки й узагальнення, то навчальна діяльність стає школою розумового розвитку учнів. Правильна організація розумової активності дітей забезпечує високу ефективність навчальної діяльності, швидкий розвиток розумових здібностей, спостережливості і уявлення, пам'яті і вольових якостей особистості, навчальних і пізнавальних інтересів, високих моральних та інтелектуальних почуттів.

Особливості навчальної діяльності:

1. Навчальну діяльність дітей організовують вихователі або вчителі відповідно до державних вимог, оформлених у певному документі — програмі. У програмі чітко визначено зміст, над яким повинні працювати діти на кожному ступені їх розвитку. Визначено також порядок і тривалість вивчення кожної теми, методи роботи і вимоги, які повинні виконувати діти, щоб їх можна було перевести в наступний клас. У програмі, таким чином, зафіксовано рівень і обсяг знань, навичок і вмінь, яких набувають діти в школі. Навчання — найбільш регламентований вид дитячої діяльності.

2. Змістом навчальної діяльності дітей є засвоєння знань, набутих іншими людьми

Оволодіваючи знаннями і застосовуючи їх у різних видах своєї діяльності, учні засвоюють спеціальні навички і розумові вміння, тобто різні способи дії.

3. Основна форма активності дитини в навчальній діяльності — розумова активність. Незважаючи на те, що під час занять з маленькими дітьми спираються значною мірою на їх фізичні дії: перелічування конкретних предметів, вимірювання, письмо,— ці види дій мають допоміжний характер. З формуванням розумових дій більшість з них інтеріоризується (П. Я. Гальперін) або, автоматизуючись, перетворюється із змісту діяльності в способи діяльності. Наприклад, написання літер, що було на початку першого року навчання основним змістом уроків мови, стає навіть у першокласників на кінець навчального року засобом виконання ряду вправ.

Активність школярів учителі спрямовують на те, щоб слухати пояснення, розуміти текст, який читають, працювати з математичним або граматичним матеріалом. Організована навчальна діяльність передбачає активне мислення: аналіз, узагальнення, порівняння нового з старим, умовисновки, конкретизацію відомих правил та інших операцій, що забезпечують розуміння навчального матеріалу. Це полегшує й роботу пам'яті.

Роль пам'яті в навчальній діяльності винятково велика. Вже в дитячому садку на заняттях вихователь збагачує пам'ять дітей новими уявленнями про тварин і рослини, про рідне місто і явища суспільного життя. 4—5-річні діти вчать вірші, розповідають про свою маму, малюють за уявленням, відтворюючи бачені в житті предмети — людину, ялинку, трамвай, а пізніше й окремі події: свято ялинки, льодохід, який вони спостерігали під час прогулянки. Вступивши до школи, діти засвоюють безліч спеціальних термінів— граматичних

<< 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні