Перші програми побудови психології як самостійної науки
План
- Програма психології В. Вундта.
- Програма психології І. М. Сеченова.
1. Програма психології В. Вундта.
Першим варіантом психології як самостійної науки вважається фізіологічна психологія В. Вундта (1832 – 1920). Свої дослідження він почав у Гейдельбергському університеті в області сприймання. Виходить його праця «Замітки по теорії сприймання» (1862 р. ), де Вундт розвиває ідею про психологію як експериментальну науку. В 1863 році виходить його праця "Лекції про душу людини та тварини", де Вундт поруч з експериментом в якості джерела психологічного дослідження називає також аналіз продуктів людського духу. Ці ідеї вплинули на появу та розвиток психології народів Вундта.
Так на початку 60 – х років виникає програма психології Вундта, де поєднуються два методи: експериментальний та культурно-історичний.
Вихід в 1874 р. праці Вундта "Основи фізіологічної психології", вважається датою появи психології як самостійної науки. Її об’єктом проголошуються відчуття та простіші почуття.
З 1875 року Вундт працював у Лейпцігському університеті, де в 1879 році створює психологічну лабораторію, на базі якої через два роки був створений Інститут експериментальної психології, що став міжнародним центром підготовки психологів (там навчались: Е. Крепелін, Г. Мюнстербергер (Німеччина), Е
Поруч з дослідницькою роботою Вундт займався викладацькою діяльністю. Такі курси читав Вундт в різні роки в Лейпцігу: психологія мовлення, космологія, історія нової філософії, елементи математичної логіки, психологія народів, основи етики та філософії права тощо.
В 1896 році були опубліковані "Замітки психології" («Очерки психологи»), де було викладено психологічну систему Вундта. З 1900 року виходять його книги десятитомної "Психології народів". Видання тривало до 1920 – го року. Вундт помер 31 серпня 1920 року.
Критикуючи розуміння предмету психології на той час (як науку про душу), Вундт визначив її як науку про безпосередній досвід (що є різновидом емпіричної психології, оскільки має показати зв’язок змісту досвіду в тому вигляді як він даний суб’єкту). Тобто об’єктом вивчення в психології стає свідомість.
Експеримент введений Вундтом у психологію не відкидав самоспостереження, експеримент лише робить самоспостереження більш точним (експеримент був запозичений з фізіології). Об’єктивні явища - поведінку, діяльність – Вундт виключав з психології. («Человек сам – не как он появляется извне, но как он дан непосредственно себе самому является собственно проблемой психологи». )
Однак не вся психіка піддається експериментальному вивченню. Вундт обмежив експеримент областю простіших психічних процесів – відчуттями, уявленнями, часом реакцій, простішими асоціаціями. Це обмеження пов’язане із розумінням суті експеримента у Вундта: це був не психологічний, а психофізіологічний експеримент спрямований на планомірне виявлення матеріального подразника, і об’єктивну реєстрацію пов’язаного з ним ефекту.
Дослідження вищих психічних функцій і психічного розвитку вимагає інших методів. В якості таких Вундт пропонує аналіз продуктів людського духу: мови, звичаїв, традицій, міфів тощо. Цю частину психології він назвав "Психологією народів".
Із введення Вундтом двох психологій, що відрізняються по