Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства

набуття вмінь вирішувати нестандартні завдання, як ситуація вибору між двома можливими варіантами: менш привабливим, але надійнішим, і привабливішим, але менш надійним для здійсненні мети. У зв’язку з неоднозначністю, динамічністю і складністю соціальної ситуації та соціальних відносин ризикова активність особистості у взаємодії з іншими є неминучою.

Сказане дозволяє розглядати людину у групі як самодостатню, вільну особистість з власним джерелом активності й розвитку, самоактуалізація якої полягає у подоланні негативних зовнішніх і внутрішніх чинників та в урахуванні позитивних умов у своєму прогресивному розвиткові. Жодні зовнішні впливи самі по собі не можуть спричинити активність людини, якщо вони не стануть мотивами, не набудуть суб’єктності в особистості.

Ретельно проаналізувати процеси, які відбуваються на рівні “індивід – група”, “індивід – суспільство”, “група – суспільство”, ті основи, на яких ґрунтуються знання про співвідношення “індивідуального” і “групового” в соціальній психології, неможливо без урахування соціокультурних, етнопсихологічних особливостей життєдіяльності особистості.

Йдеться про розвиток і становлення не абстрактного індивіда, який перебуває поза простором і часом, а людини, що діє в певному соціально-психологічному, соціокультурному середовищі і на конкретному етапі розвитку суспільства. При цьому особистість розглядається як така, що розвивається в суспільстві, в якому також відбуваються зміни. Отже, адекватні уявлення про співвідношення “індивідуального” і “групового” можуть бути отримані лише при розгляді їх в єдності та без фетишизації чи применшені значення одних або інших.

Розгляд цієї проблеми в практичній площині актуалізує й інші її аспекти: індивідуальний та груповий принцип прийняття рішень, індивідуальна і групова відповідальність, вплив більшості й меншості на результати взаємодії.

За умов демократичного суспільства потребують детального вивчення проблеми нормативного впливу групової меншості

Жорстокість, грубість членів групи по відношенню до індивіда породжують його аномальну поведінку (конфлікт, суїцид, агресію, грубість стосовно членів групи тощо). Дослідження, що ведуться в цьому напрямку, фрагментарні. Вони більше відтворюють політичні й соціальні моменти, аніж закономірності становлення та розвитку соціально-психологічної реальності. Отже, ця група також потребує як теоретичного, так і практичного осмислення.

5. Резервні можливості міждисциплінарних зв’язків соціальної психології

Перспективність розвитку соціальної психології обумовлена і її зв’язками з іншими галузями психологічної науки. В першу чергу з тими, які донедавна тільки частково розроблялися у вітчизняній науці (йдеться, передусім, про акмеологію, етнопсихологію), а також з тими, які в наш час потребують теоретичного переосмислення та вдосконалення (психологія управління, психологія бізнесу, психологія організацій, вікова і педагогічна психологія тощо).

Що стосується зв’язку соціальної психології з акмеологією, то очевидним для цих галузей знань є те, що опанування секретами майстерності, формування психологічної готовності здійснювати ту чи іншу діяльність ефективно й результативно, бачення і розуміння шляхів, що ведуть до професіоналізму, має сьогодні як теоретичне, так і практичне значення. Адже непрофесіоналізм у різних сферах діяльності не тільки перешкоджає процесові державотворення, а й сприяє зростанню психологічного дискомфорту, невизначеності, розгубленості, апатії, стану фрустрації тощо.

Однією з актуальних проблем акмеології є формування загальних принципів вдосконалення професійної діяльності й спілкування спеціалістів, що працюють у сфері політики, економіки, управління, освіти та в інших сферах життя. Коли йдеться про високий професіоналізм людини, то з ним пов’язують не тільки яскравий

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні