Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства

у представників різних етносів існують усталені норми взаємовідносин і обміну необхідною інформацією, особливості поведінки, організації діяльності, ціннісне ставлення до соціальної системи тощо.

Теоретичним обґрунтуванням сутності проблеми є твердження, що цілісна система спілкування являє собою логічний взаємозв’язок національно-психологічних особливостей взаємодії і загальнолюдських цінностей комунікації. Мовиться про: допустимість етнопсихологічного релятивізму в діяльності людини (у неї мають формуватися такі якості, які б, з одного боку, дозволяли їй ефективно пристосовуватися до традицій, звичок, стереотипів поведінки, особливостей спілкування іноетнічних представників, а з другого – не входили б у суперечність з їхньою національною психікою та загальнолюдськими цінностями); урахування специфіки прояву етнічної самосвідомості індивіда під час спілкування; розвиток можливостей адаптації і персоніфікації в умовах національно неоднорідних взаємовідносин; розвиток навичок і вмінь взаємодії з представниками різних національностей та народів.

В нових умовах господарювання, підприємництва та управління виокремились перспективні й недостатньо вивчені спільні проблеми соціальної психології та психології управління. Зокрема, йдеться про виявлення і розробку соціально-психологічних чинників управлінської кар’єри, соціально-психологічних детермінантів управлінського розвитку, соціально-психологічного консультування з проблем управлінського розвитку, соціально-психологічних механізмів управлінської адаптації, соціально-психологічних механізмів професійної управлінської деформації та регресивного особистісного розвитку.

Очевидним стає також те, що методи підготовки керівників, які використовувалися й продовжують використовуватися в нашій системі освіти, мають суттєву ваду: вони зорієнтовані на передавання знань і формування часткових умінь (в тому числі й комунікативних), а не спираються на рефлексію як внутрішній механізм розвитку професійного мислення, професійної діяльності і спілкування, на мотивацію як рушійну силу розвитку особистості керівника.

Актуальною є також проблема комунікативної підготовки керівника, адже в умовах ринкових відносин комунікабельність, уміння встановлювати ділові контакти багато в чому визначають успішність збуту продукції, отриманні нових замовлень. Хоча сьогодні в практичній психології не бракує конкретних методик та методичних прийомів для розвитку у спеціалістів, що працюють з людьми, в тому числі й у керівників, конкретних умінь і навичок спілкування, взаємодії, однак комунікативна підготовка керівників у сучасних умовах вимагає не простого збільшення психологічних знань чи нагромадження “ефективних” комунікативних умінь, а серйозної переорієнтації особистості керівника, що не користується авторитетом у роботі з людьми. Саме тому сучасний етап становлення і розвитку керівника як першочергове висуває завдання створення соціально-психологічної теорії управлінського спілкування і на цій основі — оптимізацію технологій і методик комунікативної підготовки менеджера.

Названі проблеми можна розв’язувати шляхом актуалізації оціночно-регулятивних процесів, духовного, комунікативного потенціалу учасників ділової взаємодії. Це забезпечується за умов, по-перше, розуміння управлінського спілкування як принципово соціального і діалогічного процесу, як взаємодії, що викликає двосторонню реакцію й активізацію зусиль партнерів, тобто такої, яка здійснюється всіма учасниками управлінського процесу; по-друге, розуміння особистості керівника як партнера, учасника спільної діяльності і спілкування, актуалізації його соціально-психологічної компетентності; по-третє, формування індивідуального і групового стилю взаємодії; по-четверте, урахування етнопсихологічних особливостей спілкування (при необхідності). Загалом, сучасна наукова думка в галузі соціальної психології має характеризуватися посиленням уваги до учасників управлінського процесу, їхньої особистісної ідентифікації, вивченням рушійних сил розвитку, урахуванням соціально-психологічних умов життєдіяльності в особистісному становленні суб’єктів ділового спілкування.

Окреслені перспективні напрями розвитку соціальної психології хоча і не є остаточними (їхня корекція здійснюється постійно і визначається нагальними потребами, зумовленими змінами в особливостях регуляції поведінки

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні