Перспективні напрями розвитку соціальної психології в контексті реальних проблем суспільства

власне психологію, де перша повинна розроблятися в рамках марксизму, а власне психологія зобов’язана залишатися емпіричною. Позиція Г. Челпанова заперечувалася В. Артемовим, В. Бехтерєвим та ін. Так, відомий фізіолог, засновник рефлексології В. Бехтерєв (1857 – 1927 рр. ) у фундаментальній праці “Колективна рефлексологія” дав визначення предмета соціальної психології: вивчення діяльності учасників зборів у широкому розуміння цього слова. Власне соціально-психологічні проблеми, за В. Бехтерєвим, мають вирішуватися в певній галузі, яку він назвав “колективною рефлексологією”. Його експериментальні дослідження впливу спілкування і спільної діяльності на формування процесів сприймання та пам’яті стали початком експериментальної соціальної психології.

В 50 – 60 роках знову було розгорнуто дискусію щодо предмета соціальної психології (О. Ковальов, Б. Паригін, В. Мясищев та ін. ). Г

Андрєєва вказує на існування в той час трьох підходів стосовно розв’язання цього питання. Перший підхід отримав поширення серед соціологів, які розуміли соціальну психологію як науку про “масовидні явища психіки”. Представники другого підходу – психологічного – вважали предметом дослідження соціальної психології особистість. За допомогою третього підходу вчені намагалися синтезувати два попередніх і розглядали соціальну психологію як науку, яка вивчає і масові психічні процеси, і стан особистості у групі [4].

Як бачимо, у різні періоди розвитку соціальної психології її предмет визначали як: причинну зумовленість психічного соціальним, що було предметом обговорення ще під час дискусії 20-х років і стало передумовою розвитку соціально-психологічних досліджень у рамках загальної психології та педагогіки; співвідношення соціальної (суспільної) психології та ідеології, психології соціальних груп та особистості (традиції, громадська думка, звичаї, інші масові психічні явища суспільної свідомості); закономірності поведінки людей, зумовлені їхньою спільною діяльністю, взаємодією та взаємовпливом одне на одного.

Останній погляд на соціальну психологію склався поступово внаслідок дискусії про предмет соціальної психології у 20-х та 60-х роках. Його можна вважати компромісним рішенням, що поєднало в собі два різні підходи — психологічний та соціологічний.

Виходячи з цієї точки зору, дослідження в галузі соціальної психології показують, що до визначення предмета соціальної психології можна рухатися як з боку особистості, так і з боку масових психічних явищ. Саме в рамках цього підходу Г. Андрєєва пропонує робоче визначення предмета соціальної психології: вивчення закономірностей поведінки та діяльності людей, зумовлених включенням їх до соціальних груп, а також психологічні характеристики цих груп [4].

Різниця між першими двома підходами обумовлена тим, з точки зору якої науки — психології чи соціології — розглядався предмет соціальної психології. Так, згідно з соціологічним підходом до визначення предмета соціальної психології йшли, так би мовити, від “зовнішнього” до “внутрішнього”, тобто від суспільства, соціального середовища, групи до індивіда. З точки зору психологічного підходу основою предмета соціальної психології є особистість, її психологічні особливості, міжособистісні взаємини. Водночас, визнання факту, що соціальна психологія базується, з одного боку, на соціології, а з іншого – на психології, зовсім не сприяло становленню соціальної психології як самостійної науки.

Пошук нової парадигми у визначенні її предмета триває й досі. Тобто, можна стверджувати, що дискусія про предмет соціальної психології не вважається завершеною. Розуміння соціальної психології як сполучної ланки між соціологією і психологією знайшло відбиття в тому, що, для прикладу, в США вона існує “двічі”:

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні