Підгрунтя духовних рис творчості Тараса Шевченка

Підгрунтя духовних рис творчості Тараса Шевченка 

У статті зроблено спробу проаналізувати твори Тараса Шевченка і виявити в них риси духовності, що споріднюють його поетичні тексти з текстами Святого Письма.

Сучасна українська культура, прагнучи подолати раціоналізм і відособленість членів національної спільноти, розпад моральної і духовної традиції, залишки тоталітарно-атеїстичної свідомості, усіляко підтримує конструктивні процеси освоєння духовного світу Біблії. Роль художньої літератури у формуванні культурної свідомості нації важко переоцінити, аж надто, коли йдеться про творчість Тараса Шевченка – духовного батька українців.

Актуальність теми нашого дослідження визначається контекстом сучасного культурного процесу в Україні.

Проблема освоєння Біблії українською літературою, зокрема Т. Шевченком, перебуває в активному полі зору літературознавців. Їх наукові дослідження дають змогу відтворити панораму духовних пошуків нашого народу на різних етапах розвитку.

Сучасний підхід до творчості Шевченка з позицій інтертекстуального прочитання його творів на предмет вияву в них «слідів» взаємодії з текстами Святого Письма засвідчують праці І. Дзюби («Бог, релігія, церква в житті і творчості Шевченка», 2004), М. Павлюка («Біблійний компонент у поетичній творчості Т. Г. Шевченка», 1996, «Інтерпретація Псалтиря в поезії Т. Шевченка»,1997), І. Бетко («Українська релігійно-філософська поезія. Етапи розвитку», 2003), І. Даниленко («Молитва в поетичному дискурсі Тараса Шевченка», 2006) [1-5] та ін.

Враховуючи результати попередніх літературознавчих досліджень, ми ставимо за мету виявити, які саме духовні риси творчості Тараса Шевченка ґрунтуються на текстах Святого Письма. Відповідно завданням нашого дослідження є аналіз тих текстів художніх творів поета, які, на нашу думку, постали на рецепції сакральних текстів

Перш за все розглянемо лексичне значення слів «духовність» і «духовний». Духовність – це абстрактне слово, іменник від „духовний”, тобто „Зв'язаний з внутрішнім психічним життям людини, моральним світом її. Зв'язаний зі спільністю ідей, поглядів, прагнень і т. ін. ” [6, 252].

Багато чинників впливало на духовність Тараса Шевченка – на процес формування його ідей, поглядів і прагнень – але, безсумнівно, найважливішу роль у цьому процесі відіграла Біблія.

Відомо, що Шевченко вже з дитинства знав Святе Письмо і був вихований у релігійному дусі. З-посеред усіх книг Біблії особливо сподобався хлопцеві Псалтир. З перших рядків автобіографії поета ми дізнаємося, що будучи учнем дяка, він вивчив граматику, Часословець і Псалтир, який потім читав за повелінням учителя. У цей період розумний хлопець багато псалмів вивчив напам'ять. Крім того, Шевченко рано пізнав переспіви Псалтиря. У своїй книжці „Життя Тараса Шевченка” П. Зайцев пише про малого Тараса: «Тікаючи з школи і ховаючись у кущах, списував до зроблених зшиточків сковородинські псалми і колядки»[7, 46]. Така освіта сприяла пізнішому духовному розвиткові поета, подальшому зростанню його таланту.

За визначенням, псалом – це „релігійна пісня, молитва, що як складова частина входить у Псалтир”[6, 1001]. Знання псалмів залишило глибинний слід у поезії Шевченка, а їх популярність і моральний авторитет стали запорукою схвалення читачів. Дослідник біблійних тем у творчості Шевченка Ірина Бетко зауважує у своїй книжці: «У духовному житті українського народу власне Псалтир з найдавніших часів відіграв виняткову роль. Як важлива складова християнської літургії, він належав до тих богонатхненних книг, з яких

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні