Підсвідоме

Досі трапляються спори з приводу деяких постулатів психоаналітичної теорії Фрейда, то слід зауважити, що основні розбіжності спостерігаються навколо ряду виводів засновника психоаналізу (які хтось приймає цілком і повністю, а хтось - з деякими, на його думку необхідними корективами), але вже мало знайдеться людей, що начисто відкидали існування несвідомого. (Причому, ще до Фрейда до схожих з ним результатів - хай і не таким структурованим як у нього - прийшли деякі філософи і учені. А само відкриття, Зигмунд Фрейд приписував своєму другу і учителеві Брейеру). Проте, якщо на мить спробувати абстрагуватися від тривалої тяжби між прибічниками і супротивниками вчення Фрейда, і тільки взяти до уваги, що, видно (у т. ч. і підсвідомо) усі і так приймають, - те вже завдання цієї роботи нам бачиться як в деякому підтвердженні існування несвідомого (без чого само несвідоме цілком може і обійтися), так і, швидше за все, в розкритті ряду характеризуючих позицій його направляючої (керівною) суті. Дійсно, можна без сумніву стверджувати, що усіма нашими думками і вчинками (думки, ймовірно, вже як щось передуюче вчинкам) направляє несвідоме. (Те, що Фрейд пропонував позначити, - мається на увазі деяка та, що коригує, буквена, складова, - "Воно", або - "ід", - в англійсько-латинській транскрипції). Ніскільки немає сенсу зараз вдаватися до усієї теоретичної бази основ психоаналізу (тим більше, про це досить писав і сам Фрейд, і його послідовники). Ми лише спробуємо винести на суд читачів деякі свої думки про несвідоме. Передусім, давайте ще раз умовимося, що аксіому Фрейда про існування несвідомого ми приймаємо повністю. І тоді вже в наших подальших дослідженнях виходитимемо (і відштовхуватися) виключно від неї

А ще, можливо, говорити про несвідоме, як про нікому цілісному складовим чогось досить неділимого, неусвідомлюваного, але. реально існуючого. (Тобто розглядати його як деяку дійсність, і при цьому, повністю приймаючи усі постулати Фрейда, зараз все ж дещо обходячи стороною эдипальные, предэдипальные, - як те: оральні, анальні і генітальні, - фази розвитку, і десь обходячи стороною і комплекс кастрації, і лібідо, эрос, інстинкт смерті, танатос і тому подібне). І вже, ймовірно, продиктовано це може бути виняткове тим, що ми зовсім не збираємося простежувати утворення несвідомого. І тому, попросту, звернемося до несвідомого як до деякого факту. Заперечувати існування якого, - безглуздо. І тоді вже, виходячи з позиції існування несвідомого, нагадаємо, що будь-які вчинки оточення нас людей - слід інтерпретувати з позиції теорії запропонованої Фрейдом. Наприклад, якщо ми помічаємо, що хтось починає змінювати своє відношення до вас, то найбільш логічним спробувати прослідкувати (постежити, проаналізувати) подібний хід дій людини - з позиції його думок. Завжди має бути яка-небудь точка відліку, від якої можна відштовхуватися не лише йому, але і вам. Можливо є сенс спробувати повернутися до неї, де нескладними, а де і хитромудрими комбінаціями змусивши цього самого - індивіда, що цікавить вас, - ще раз "програти" у своїх думках, своїй пам'яті, своєму несвідомому - колишню ситуацію; але ось тільки з однією відмінністю: ефект від цього має бути потрібний вам. І навіть нічого страшного, якщо від цього трохи спотворитися сама "правдивість" ситуації. У світлі вже написаного, сміємо вас запевнити, що взагалі само поняття "помилковості" або "правдивості", - залежить в першу

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи