Підсвідоме
Досі трапляються спори з приводу деяких постулатів психоаналітичної теорії Фрейда, то слід зауважити, що основні розбіжності спостерігаються навколо ряду виводів засновника психоаналізу (які хтось приймає цілком і повністю, а хтось - з деякими, на його думку необхідними корективами), але вже мало знайдеться людей, що начисто відкидали існування несвідомого. (Причому, ще до Фрейда до схожих з ним результатів - хай і не таким структурованим як у нього - прийшли деякі філософи і учені. А само відкриття, Зигмунд Фрейд приписував своєму другу і учителеві Брейеру). Проте, якщо на мить спробувати абстрагуватися від тривалої тяжби між прибічниками і супротивниками вчення Фрейда, і тільки взяти до уваги, що, видно (у т. ч. і підсвідомо) усі і так приймають, - те вже завдання цієї роботи нам бачиться як в деякому підтвердженні існування несвідомого (без чого само несвідоме цілком може і обійтися), так і, швидше за все, в розкритті ряду характеризуючих позицій його направляючої (керівною) суті. Дійсно, можна без сумніву стверджувати, що усіма нашими думками і вчинками (думки, ймовірно, вже як щось передуюче вчинкам) направляє несвідоме. (Те, що Фрейд пропонував позначити, - мається на увазі деяка та, що коригує, буквена, складова, - "Воно", або - "ід", - в англійсько-латинській транскрипції). Ніскільки немає сенсу зараз вдаватися до усієї теоретичної бази основ психоаналізу (тим більше, про це досить писав і сам Фрейд, і його послідовники). Ми лише спробуємо винести на суд читачів деякі свої думки про несвідоме. Передусім, давайте ще раз умовимося, що аксіому Фрейда про існування несвідомого ми приймаємо повністю. І тоді вже в наших подальших дослідженнях виходитимемо (і відштовхуватися) виключно від неї