Пільги, як форма соціального забезпечення

регулярно, незалежно від терміну та кількості випадків використання. Серед багаторазових пільг переважають такі, що мають індивідуальний характер (право на проїзд у транспорті, санаторно–курортне лікування, купівля медикаментів), але серед них є й такі, які автоматично поширюються на всіх членів сім’ї. Слід зазначити, що пільги в даний час настільки поширені, що на кожного мешканця країни припадає більше одного випадку використання пільг, а в майже 50% українських сімей є хоча б один пільговик.

В Україні склалися серйозні перешкоди, що ставлять під сумнів здатність системи пільг та компенсацій виконувати завдання, яке перед нею стоїть. Головна проблема в тому, що система була сформована без узгоджень з діючим законодавством та без урахування особливостей економічних процесів. У цьому й полягає проблема. Враховуючи значну кількість одержувачів вищезазначених пільг та компенсацій, а відповідно і значні обсяги витрат з їх фінансового забезпечення, виникає потреба пошуку необхідних для цього бюджетних асигнувань. Це завжди було складно для України, але особливої актуальності ця проблема набула в останні роки через відомі ускладнення в економічному розвитку країни та пов’язане з цим зменшення надходжень до бюджету. І як наслідок цього, більшість пільг не були в повному обсязі профінансовані. Зобов’язання з виплати пільг призвели до значної заборгованості у бюджетах всіх рівнів

Існує дедалі більший розрив між пільгами, що їх надає законодавство, та фінансовою можливістю уряду надати ці пільги.

До того ж, значна частина пільг надається без відповідного контролю або відповідальності. Сучасний механізм передбачає перерахування коштів із бюджетів надавачам послуг, але в багатьох випадках неможливо визначити розмір фактично спожитих послуг пільговими категоріями населення. Це, насамперед, стосується багаторазових пільг.

 

 

1. Поділ соціальних пільг за змістом

За змістом усі соціальні пільги можна поділити на:

 1) житлово-комунальні (звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги; першочергове або позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов; надання бюджетних кредитів та позик на індивідуальне житлове будівництво; безкоштовний ремонт жилих будинків (квартир), що перебувають у їх власності, або компенсація витрат на його проведення при виконанні власними силами відповідно до Положення про систему технічного обслуговування, ремонту, реконструкції; безоплатна приватизація житла незалежно від розміру загальної площі);

 2) медико-реабілітаційні (безоплатне або пільгове придбання ліків; безоплатне або пільгове санаторно-курортне лікування та виплата компенсації за невикористане право на пільгове санаторно-курортне лікування);

 3) транспортні (право безкоштовного проїзду всіма видами пасажирського міського (комунального) та приміського транспорту);

 4) соціально-побутові (право на безоплатне або пільгове встановлення телефонів; безоплатне або пільгове користування телефоном);

 5) пенсійні (надбавки до трудової чи соціальної пенсії; зменшена вимога щодо необхідного трудового чи страхового стажу особи);

 6) соціально-трудові (право на позаконкурсне зарахування до вищих навчальних закладів при одержанні позитивних оцінок; право позачергового працевлаштування за спеціальністю; переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату та на працевлаштування у випадку ліквідації підприємства; підвищений розмір допомоги в разі тимчасової непрацездатності; використання щорічної відпустки у зручний для них час і т. п. ).

 Доречно зауважити, що обсяг відповідних пільг за одним і тим же змістом не є однаковим для всіх соціальних груп, які мають право на пільги.

 У національному законодавстві також передбачено велику кількість соціальних пільг, які є нематеріальними послугами, породженими дефіцитом у минулому, та за умов ринкових змін в Україні стали просто деклараціями, які не мають змістового навантаження. До таких пільг, наприклад, можна

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні