Пізній протестантизм (адвентизм, п'ятидесятництво, єговізм)

землях — це повіти Брестський (громади існували у 4 населених пунктах), Камінь-Каширський (3), Ковельський (3), Кременецький (17), Любомльський (2), Луцький (4), Лунінецький (4), Молодечний (2), Пінський (11), Рівненський (31), Сарненський (9), Володимирський (2). Однак громади були невеликими. Щодо Галичини, передусім Перемиського, Львівського, Станіславського воєводств, де також існували п’ятидесятницькі громади, то тут подібної статистики немає.

По суті, Союз зборів ХВЄ становив єдину п’ятидесятницьку церковну структуру в Західній Україні, подібну до Союзу ХЄВ у Східній Україні. Водночас існувала низка менших угруповань, які так і залишилися на рівні секти. Сектою слід назвати євангельських християн у дусі апостольському. Виникла 1913 року у Фінляндії та Петербурзі, однак внаслідок післяреволюційної еміґрації деяких членів у Західну Україну, поширилася на Волині. Керівниками секти були українець Ігнатій Козачук та росіянин Микола Смородін [20]. Найбільша група євангельських християн у дусі апостольському (100 осіб) була у селах Брестського повіту — Страдеху та Мідному. Назва секти пов’язана з п’ятидесятницьким вченням про можливість отримання кожним віруючим хрещення і дарів Духа Святого, як це колись відбулося з апостолами Христа. Її особливістю є заперечення Трійці та дотримання суботи. Євангельські християни у дусі апостольському вважають, що єдиний Бог — тільки Ісус Христос (тому ще називаються ісусівцями чи єдинобожцями).

На початку 30-х років на теренах Волині з’явилася група п’ятидесятників ще одного американського об’єднання — Церкви Божої. З 1935 р. спільнота, яку очолював активний релігійний діяч, літератор і редактор Дмитро Гарасевич, діяла під назвою Збори християн Церкви Божої і видавала журнал “Будівничий Церкви Божої” (виходив у Кременці у 1935-1939 роках). За віровченням і культом цей осередок нічим не відрізнявся від Союзу зборів ХВЄ. Залишив чимало брошур, поетичних й пісенних збірок, спроб політичних оглядів та історичних розвідок з минулого протестантизму в Західній Україні.

У містечку Лішнівцях Ковельського повіту у 1932 р

утворилася секта карпівців (за іменем лідера Карпа Бабія) з 150 осіб. Сповідуючи догмати про хрещення і дари Святого Духа, її прихильники водночас визнавали православний культ, отримуючи дар глосолалії часто у православній церкві. Кількість членів секти не збільшувалась; від 1939 р. відомостей про неї вже немає.

Наближеною до п’ятидесятників була ще одна, поширена у Західній Україні, секта з елементами релігійного фанатизму — євангельські християни святі сіоністи. Назва секти пов’язана з відомою ідеєю другого пришестя Христа на горі Сіон і встановлення земного тисячолітнього царства у Палестині. Секта виникла у 1932 р. у с. Воскодавцях Рівненського повіту після проповідей Івана Мурашка, що стали своєрідною сумішшю п’ятидесятницьких, адвентистських, єговістських та штундистських ідей. Сам Мурашко, як пише про нього С. Грелевський, родом з Размірків Брестського повіту, був дванадцять років у США, де вступив у громаду свідків Єгови, однак виявив незгоду з окремими засадами їх вчення. Повернувшись в Україну , “почав оголошувати нову віру на теренах Волині. . . Проповідував українською мовою, читаючи на кожному кроці Біблію” [21]. Впродовж декількох років організував групу симпатиків. Себе називав Ісусом Христом, “батьком Сіону”, своїх помічників — апостолами, а “духовну” дружину Олену Кирильчук — дівою Марією. Таким гуртом вони подорожували*, розповідаючи, наприклад, як “діві Марії приснився сон про загибель світу у страшній війні, коли людей врятують тільки Мурашко і

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>