Пізній протестантизм (адвентизм, п'ятидесятництво, єговізм)

У 20-х роках свідків Єгови у Західній Україні підтримували єдиновірці з США завдяки постійним приїздам єговістських емісарів. Однак головну роль тут виконало функціонування європейських філій Товариства: у Цюріху, Берні, Лондоні. 1926 року відкривається філіал у Маґдебурзі, що особливу увагу приділяє східноєвропейському реґіону, у 1927 р. — у Берліні, де, почала працювати перша в Європі єговістська радіостудія. Безпосередній вплив мала і польська філія у Лодзі. На Закарпатті перші єговістські групи з’явилися 1921 року. Тут діяв бруклінський місіонер І. Шафар — представник крайового бюро, що існувало у Словаччині. На Буковині течію підтримували єдиновірці з Бессарабії, де перші громади виникли у 1924-1925 роках внаслідок діяльності румунської філії Бруклінського центру.

Численні опікуни і місіонери спричинили існування в 20-30 роках у Західній Україні різних, іноді ворогуючих між собою єговістських угруповань, частина з яких навіть не підпорядковувалася Брукліну.

Безперечно, найбільша кількість віруючих належала до громад, що входили до структури Товариства свідків Єгови. Вони були складовою частиною Крайового бюро (керівники — В. Шейдер, Л. Маковський, А. Рашка), яке діяло у Польщі та Західній Україні під назвою Товариства дослідників Св. Письма (або, за польською транскрипцією, бадачів Св. Письма). У структурі польського бюро у 1925 р. відкривається філіал у Львові (філіал Відділу крайового на кресах), який очолювали Л. Кіницький та М. Струк. Наприкінці 20-х років філіал налічував 70 громад, найбільші з них діяли у Львові, Перемишлі, Луцьку, Станіславі, Рівному, Холмі, Коломиї, Калуші, Бучачі, Рогатині, Стронятині, Сарнах, Дрогобичі, Бориславі, Радехові, Сокалі, Самборі [23].

В опозиції до Бруклінської корпорації було декілька єговістських угруповань

Перше — Вільні дослідники Св. Письма (виникло у 1927 р. ), яке висловлювало незгоду з нововведеннями наступника Русселя — Й. Руттерфорда. Вільні дослідники організували Крайове бюро у Кракові під головуванням А. Стаха, яке поширювало проповідь єговістського вчення у Малопольщі та Галичині.

Ідейну спільність з цим угрупованням мало Товариство прихильників руху Єпіфанії. Воно виникло у 20-х роках серед єговістів Швеції, знайшовши чимало прихильників у Польщі й Західній Україні. Засновник руху — Р. Джонсон — також виступив як ідейний опонент Й. Руттерфорда та продовжувач “чистоти раннього вчення свідків Єгови”.

У близькій співпраці з рухом діяло Товариство прихильників Христа, яке очолили колишній греко-католицький священик Д. Хомяк, а також Г. Литвин. Це відгалуження складалось тільки з українців і діяло не лише у Галичині, а з середини 30-х років і на Волині — у Володимир-Волинському, Луцькому, Ковельському повітах. Особливістю прихильників секти було уявлення про Ісуса Христа як її найпершого керівника, а також визнання переваги Нового Заповіту над Старим.

Четвертим опозиційним, стосовно Брукліна, єговістським угрупованням у Західній Україні був Комітет оборони науки вірного слуги, очолюваний М. Костиною, котрий видавав часопис “Голос правди” українською та польською мовами [24].

Однак названі секти мали незначну кількість прихильників і поступово майже повністю увійшли до Товариства свідків Єгови. Це, мабуть, і дало йому змогу, незважаючи на нелеґальний статус, організувати в Західній Україні мережу громад, хоч і невеликих. Своє вчення свідки Єгови поширювали, насамперед, у формі друкованої продукції. Це, зокрема, часописи “Вартова Башта” (українською та російською мовами), “Сіонський вісник втіхи” (українською та польською). Україномовних брошур і листівок, за нашими підрахунками, у 20-30-х роках

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>