Пізній протестантизм (адвентизм, п'ятидесятництво, єговізм)

було привезено (з США, Німеччини, Польщі) близько тридцяти найменувань. Ще більше видань поширювали польською, російською та німецькою мовами. Така широкомасштабна пропаґанда, а також невтомне місіонерство, “особисті свідчення” віруючих виконали головну роль у подальшому існуванні течії в Україні.

Звичайно, палітра пізнього протестантизму наприкінці XIX - першій половині XX ст. не обмежується названими течіями і сектами. На західних теренах України у цей період існували окремі штундистські громади (наприклад, мальованці, декілька груп яких діяло у 20-х роках на Волині), секти новоумивальників, наближених до баптизму та євангельського християнства (на Волині), вільних євангельських християн, котрі сповідували дарбізм* (налічували близько 50 членів у селах Озерці, Людвікові та Юзефові Луцького повіту) [25], кілька громад методистів* у Львові та Перемишлі. На Волині відомі моравські брати, які хоч і діяли тут у єдності з німецькими лютеранськими осередками, однак мали окрему організацію, на чолі з церковною радою. Порівняно з кількістю поляків, чехів і німців, віруючих-українців у них було небагато [26]. Ці угруповання, як і більшість інших дрібних спільнот, не залишили якогось помітного сліду в історії вітчизняного протестантизму.

Отже, пізньопротестантські течії, що вийшли з ранніх внаслідок неодноразового пієтичного піднесення, “великого пробудження” (або ревівалізму), а, по суті, постійної модернізації традиційного протестантизму, становили мозаїчну картину динамічного, внутрішньо рухливого релігійного процесу. У такий спосіб, фактично, еволюціонує конфесія в усьому світі, що відповідає загальнопротестантському ідеалу “церкви, яка постійно реформується” [27].

<< 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 >>