План-конспект позакласного заходу із зарубіжної літератури у 9 класі - Гортаючи сторінки журналу Письменники-лауреати Нобелівської премії

Шоу – це завжди "драми ідей", п'єси-дискусії. Теми їх надзвичайно різноманітні. Шоу цікавить війна і мир, релігія, право і справед­ливість, сімейні драми, проблеми моралі, зокрема ли­цемірства і щирості.

         Найвідоміші п'єси Шоу – "Учень диявола", "Цезар і Клеопатра", "Дім, де розбиваються серця" й особли­во – "Пігмаліон". Цю п'єсу ставили театри усього світу, її багато разів екранізували, на її основі написано славетний мюзикл Д. Лоу.

         Філософською комедією з іскрометним гумором назвали "Людину і надлюдину" (1905). "Цивілізоване" варварство – остання ступінь падіння людства – ось що хотів сказати цим твором Шоу.

         Але над усім брудом життя – мрія про людяну людину.

         Лев Толстой писав Шоу, що той вразив його "гли­боким розумінням зла життя".

         До 300-ліття Шекспіра Шоу пише блискучу п'єсу "Смуглява леді сонетів"(1910).

         У "Пігмаліоні" (1913) йдеться про те, що проста дівчина з народу –  квіткарка Еліза аж ніяк не є люди­ною другого сорту, і "інтелігентність" вищого сорту – часто лиш "позолота" ляльок лондонського світу".

         1926 року було вручено Нобелівську премію Бернарду Шоу "за творчість, відзначену ідеалізмом і гуманізмом, за іскрометність, яка часто поєднується з винятково поетичною красою".

         Б. Шоу відмовився від премії. Він був рішучим про­тивником усіляких премій. її отримав посол Англії, а гроші Шоу віддав у фонд перекладачів Стріндберга.

         Шоу помер у віці 94 роки. За його бажанням тіло його було спалене без релігійних обрядів, а прах змішаний з прахом жінки і розвіяний в його улюблено­му саду. "Я віддаю перевагу саду, а не монастирю!" – говорив Шоу, маючи на увазі Вестмінстерське абат­ство, усипальню великих людей Англії.

 

         Сторінка 8

         Вільям Голдінг (19111993)

        "Світ, яким править наука, добрим ніколи не буде

Потрібно більше любові, більше людяності, більше тур­боти".

         Англійський прозаїк Вільям Голдінг нагороджений Нобелівською премією в 1983 році.

         Народився 11 вересня 1911 року в Сент-Колам-Майнер (графство Корнуалл) у сім'ї шкільного вчителя. Ще студентом Оксфордського університету видав книгу віршів.

         Як і батько, Голдінг працює вчителем, у часи війни служить на флоті. Перші 4 романи видати не зміг, п'ятий – "Володар мух" після відмов багатьох видавництв з'явився у 1954 році і одразу ж став бестселером.

         Це роман-притча про деградацію групи підлітків з багатих сімей. Виховані, добропорядні хлопці пере­творюються на дикунів, вбивають товаришів, прино­сять людські жертви.

         Роман "Володар мух" критики відносять до анти – робінзонади.

         Спочатку англійські хлопчаки, які потрапили на острів під час автокатастрофи, намагаються створи­ти лад, дійти згоди, вирішувати питання демократич­ним мирним шляхом. Але поступово вони дичавіють, цивілізована англійська пристойність зникає. Стра­хи, пожежа, загибель малюка, Саймона, Рохи свідчать про поступову деградацію. Хлопці втрачають здоровий глузд і людську подобу.

         Роман "Ритуали плавання" (1980) – написаний у формі подорожнього щоденника англійського аристо­крата минулого століття. Корабель – символ сучасного суспільства: він пливе без напрямку.

         1983 року Голдінг був удостоєний Нобелівської премії "за ясність реалістичного малюнка і універ­сальність міфу в творах, що пояснюють існування лю­дини в сучасному світі".

         Сам Голдінг у своєму виступі заперечив, що він безнадійний песиміст, зауваживши (як і в романах), що світ, яким править наука, добрим ніколи не буде. "Потрібно більше любові, більше людяності, більше турботи".

         Мова прози Голдінга вишукано красива. Письменник належить до найоригінальніших, най­складніших явищ англійської прози XX ст. Голдінг роз­криває перед читачем істинне

1 2 3 4 5 6 7 8

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні