Пломбувальні матеріали

-       силікофосфатні,

-       силікатні.

2. Фенолятні:

-       цинк-евгеноловні, Са (ОН)2 - саліцилатні.

3. Полікарбоксилатні:

-       цинк-полікарбоксилатні, склоіономерні.

4. Акрилатні:

-       поліметилакрилатні, диметилакрилатні.

Цинк-фосфатні цементи (фосфат-цемент, Adhesor; фосфат-цемент, що містить срібло; діоксивісфат).

Склад: порошок фосфат-цементу на 75-90% складається з оксиду цинку, решту становлять оксиди магнію, кремнію, кальцію та алюмінію. Рідина являє собою водний розчин ортофосфорної кислоти, частково нейтралізований гідратами оксиду алюмінію та цинку.

Цементна маса для прокладок або пломб готується шляхом змішування рідини з порошком протягом 1-1,5 хв. Критерієм готовності є така консистенція отриманої маси, коли вона не тягається за шпателем, а відривається, утворюючи зубці не вище ніж 1 мм. Не слід додавати рідину до густо замішаної маси.

 Позитивними якостями цих цементів є добрі термоізолюючі властивості, мала токсичність та відповідність матеріалу коефіцієнту теплового розширення твердих тканин зубів. Проте вони мають і деякі недоліки: значна усадка та розчинність, невелика механічна та хімічна стійкість порівняно із силікатними, силіко-фос-фатними та іншими видами цементів. Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів додають солі срібла та інші речовини, що надають цементам антимікробні та протикаріозні властивості.

Фосфат-цемент. У стоматологічній практиці фосфат-цемент використовується найчастіше для ізоляційних прокладок, іноді як постійний пломбувальний матеріал - для тимчасових зубів на стадії резорбції кореня

Бактерицидний фосфат-цемент, що містить срібло. До складу звичайного цинк-фосфатного цементу додано сіль срібла, що надає йому бактерицидні властивості.

Випускаються бактерицидні цинк-фосфатні цементи, що містять інші бактерицидні речовини (CuO, Cu2O та ін. ). Останнім часом до складу цинк-фосфатних цементів запропоновано додавати фторид олова (SnF) у кількості 1-3 %, що безперечно підвищує їх карієсстатичний ефект.

Силікатні цементи (силіцин, силицин-2, Fritex,) відрізняються від фосфатних цементів своїм складом. Порошок силікатного цементу — це подрібнене скло, що складається з алюмосилікатів, сполук фтору та барвників. Рідина подібна до такої фосфат-цементів, проте містить складові частини в дещо інших пропорціях. Силікатні цементи мають кращі фізико-механічні властивості порівняно з фосфатними цементами, стійкі в умовах ротової порожнини, мають колір і блиск, що наближається до емалі. Проте вони є досить крихкими, погано витримують жувальне навантаження, можуть негативно впливати на пульпу зуба.

У терапевтичній стоматології силікатні цементи з відповідною ізолюючою прокладкою можуть застосовуватися в постійних зубах для пломбування каріозних.

Силікатні цементи замішують протягом 1 хв. Маса вважається приготованою правильно, якщо при легкому надавлюванні шпателем її поверхня стає вологою (блискучою) і не тягнеться за шпателем. При роботі із силікатними цементами не бажано користуватися металевим шпателем та металевими матрицями.

Силікофосфатний цемент (Cилiдотп) — є сумішшю порошків фосфатного (20%) та силікатного (80%) цементів.

Силідонт має добру адгезію, пластичний, менше виражені його токсичні властивості, він досить твердий і стійкий у порожнині, проте відрізняється за кольором від тканин зубів, що обмежує його застосування.

Ізоляційна прокладка при роботі із силідонтом є обов'язковою.

Методика приготування цементної маси із силідонту така сама, як із силіцину.

1 2 3 4