Плутарх - давньогрецький письменник, історик і філософ

до наший ери послідувала та переробка класики, яка зазвичай іменується не періодом еллінства, а періодом еллінізму. Суть еллінізму полягає в суб'єктивній реконструкції класичного ідеалу, в його логічною зконструйованості і емоційно-інтимною пережитісті і охваченості. Оскільки Плутарх діяв в епоху еллінізму, його світогляд і художня практика побудовані не на чистому платонізмі, але на його суб'єктивістській і іманентно-суб'єктивній інтерпретації. Плутарх – суб’єктивістськи настроєний інтерпретатор платонізму в умовах збереження космологічного об'єктивізму в цілому.  

 Плутарх і початковий період еллінізму.  

 Плутарх жив не в століття початкового еллінізму (III-I вв. до наший ери), а безпосередньо після нього. І проте друк цього початкового еллінізму рішучим чином виявився характерним для всього Плутарха. Цей початковий період еллінізму не вплинув на Плутарха своїми трьома філософськими школами - стоїцизмом, епікурейством і скептицизмом. Ці школи виникли як захисний захід для того, що з'явився тоді індивідуалізму і суб'єктивізму. Потрібно було виховати строгого і суворого суб'єкта і охороняти його внутрішній спокій перед тією, що наростала тоді громадою римських для еллінізму імперій. Плутарх виявився чужим і суворого ригоризму стоїків, і безтурботного насолоджуваності епікурейців, і повної відмови від всякого логічного конструювання у скептиків.

 Зі всіх аспектів що наростав тоді суб'єктивізму Плутарху виявилася щонайближче мала, скромна і проста людська особа з її повсякденними прив’язаностями, з її любов'ю до сім'ї і до рідних місць і з її м'яким, серцевим патріотизмом

 Початковий період еллінізму з його трьома філософськими школами - стоїцизмом, епікурейством і скептицизмом - виявився для Плутарха дуже суворою філософською позицією. Як філософ еллінізму, Плутарх, звичайно, теж висував на перший план людську особу і теж хотів дати особисто продуману і інтимно пережиту картину об'єктивної космології. Але вказані три основні школи початкового еллінізму явно були для нього дуже суворі і вимогливі, дуже абстрактні і безкомпромісні. Вище вже мовилося, що інтимний людський суб'єкт, що виступив в ті часи, був не так суворий, як у стоїків, не так принциповий, як у епікурейців, і не так безнадійно анархічний, як у скептиків. Людський суб'єкт проявив себе тут вельми своєрідно, починаючи від своїх повсякденно-побутових установок і кінчаючи різноманітними формами сентименталізму, романтизму і будь-яких психологічних капризів. Було дві таких тенденції раннього еллінізму, які не тільки мали позитивний вплив на Плутарха, але часто навіть перевищували собою інші форми суб'єктивної орієнтації людини у Плутарха.

 Перша така тенденція у Плутарха - це побутовізм і цілком обивательська особиста орієнтація. Цей побутовізм заповнював у Плутарха рішуче всі його настрої і доходив до повної невимушеності, до повсякденної обмеженості, до беззмістовної багатослівності і, прямо можна сказати, до базікання. Але від Менандра до Плутарха пройшло все-таки декілька сторіч, і чисто побутові аналізи за часів Плутарха вже застаріли. Який же був, у такому разі, сенс десятки і сотні сторінок відводити дозвільному базіканню на теми повсякденності і випадковим анекдотам? А для Плутарха тут крився дуже великий сенс. На грунті такого суцільного побутовізму виступала психологія маленької людини, виступала тенденція забезпечити себе від грандіозних і дуже суворих проблем. Або, вірніше сказати, суворі проблеми тут не знімалися, але створювалася психологічна можливість переживати їх не дуже хворобливо і не дуже трагічно. Менандр - не платонік,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні