Побут та обрядовість народів південно-східної Азії

належать китайці, лао, кхмери, мони, малайці та розселені переважно в горах карени, шан, акха, лісу, хмонг (мяо) та ін. Сіамці почали мігрувати на південь, до меж Таїланду, в VII ст. з території сучасної провінції Юньнань в Китаї. Вони потіснили і частково асимілювали монів, які заселяли землі правобережжя р. Чаупхрая, та кхмерів, що мешкали на її східному березі.

Другу за розмірами етнічну групу утворюють китайці. Їх предки прибули в країну за 1880–1930-ті рр. Хоча в 1930–1940-х роках ще відбувалися конфлікти на етнічному грунті, вони не набули характеру стійкого протистояння, тому зараз відмінності між китайцями та сіамцями в значній мірі стерлися.

Ще одну велику етнічну общину складають малайці. Релігійна відокремленість (багато малайців – мусульмани за віросповіданням), територіальна близькість Малайзії та історичні суперечки, пов'язані з проведенням кордону між Британською Малайєю та тогочасним Сіамом, все ще породжують сепаратистські настрої малайців, які мешкають на півдні, причому іноді справа доходить і до кровопролиття.

Лінгвісти розходяться в думках з приводу походження тайської (кхонтай або сіамської) мови. (див. також ТАЙСЬКА МОВА. ) Імовірно, що вона відноситься до тайсько-кадайської мовної групи, яка включає в себе також лаоську та шанську мови, але деякі фахівці зараховують її до сіно-тибетської групи. Виділяються три головні діалекти: центральний тайський, який поширений у Бангкогу, виконує функції офіційної літературної мови та вивчається в державних школах; тайсько-юаньський, поширений на півночі країни та місцями відомий під назвою кхаммуанг; тайсько-лаоський, яким користуються жителі північно-східного і південно-східного Таїланду

У тайській мові підвищення й зниження тону слугують для розрізнення значення, а словниковий фонд складається переважно з односкладових слів, хоча чимало багатоскладових слів запозичено з інших мов – кхмерської, палі та санскриту.

Карени та інші гірські народи розмовляють різними діалектами, які зараховують до тибето-бірманських та мон-кхмерських мов. Малайці використовують яванську мову, яка має арабську писемність і є близькою до малайської. Китайці активно користуються кількома південними китайськими діалектами, особливо теочу, а також мандарин.

Буддизм південної школи тхеравада є фактично державним і найбільш поширеним віросповіданням серед таї. У Бангкоку знаходиться штаб-квартира Всесвітнього братства буддистів – найбільшої міжнародної буддійської організації. У Таїланді діють дві буддійські чернечі секти – Маханікай (найчисельніша) і Тхаммаютнікай (більш сувора). Як і в інших країнах, буддизм у Таїланді увібрав у себе безліч ритуальних звичаїв та обрядів з інших релігій – анімістичних, індуїзму, конфуціанства і даосизму. 94% населення Таїланду – буддисти, близько 4% – мусульмани, є також і індуїсти, християни, сикхи, анімісти й атеїсти.

Харчовий раціон жителів Таїланду складається з рису та риби з добавлянням приправ з креветок, перцю та овочів і доповнюється фруктами. Місцева кухня має значні порайонні відмінності, але в ній звичайно присутні каррі (гостра індійська приправа) та лапша.

 Житло таїландців відповідає умовам тропічного клімату. Конструкція будинків на палях забезпечує захист від прямих сонячних променів та від дощу. У минулому конструкції зводилися з дерев'яного бруса та бамбука, а дахи покривалися пальмовим листям. Тепер, особливо в містах, у будівництві застосовуються сучасні бетонні конструкції, а в будинках є водопровід та електрика.

Завдяки розвиткові охорони здоров'я вдалося продовжити середню тривалість життя та

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні