Подорож у давню українську хату

        Подорож  у  давню   українську хату 

 

Мета:         Розширити знання дітей про українську хату, кількість кімнат у ній та їх призначення, елементи інтер'єру. Виховувати любов до історії  минулого нашого на­роду, наших пращурів, викликати бажання й далі вивчати цю історію.

Обладнання:     малюнки української хати, магнітофонний запис пісні «Хата моя, біла хата» , таблиця - чайнворд.

 

                            (Заучить запис пісні «Хата моя, біла хата»)

 

Ведуча.   Батьківська хата — це родинне вогнище. Звідси ми мандруємо в широкий світ з піснею, повчанням. Діду­севі казки, бабусині вишиванки ведуть кожну людину до рідної хати. У цій хаті були перші радощі, клопоти. У ній
пахло зіллям, хлібом, молоком.

 

1-й учень.   Хата — сільський одноповерховий будинок. Українська хата поділена на три частини: сіни, світли­ця, комора.

 

2-й учень.   Сіни — невеличка вхідна кімната.

 

3-й учень.   Світлиця — чиста, світла, парадна кімната в хаті.

 

4-й учень. Комора — приміщення або окрема будова, призначена для зберігання продуктів, а також деяких ре­чей побутового чи господарського вжитку.

 

               (Пісня «Наша хатка»  сл. М. Ваврисевича,  муз. Ф. Колеси)

 

                               Наша хатка невеличка,

                               Лиш комірка і світличка.

                               Та вона нам веселенька,

                               Бо в ній господарить ненька.

 

                               Наша ненька — господиня,

                               Чиста хата, повна скриня,

                               Добре прибрана комора,

                               Бо до праці неня скора.

 

            Загадки

  1. 1.     Поле скляне, а межі дерев'яні.   (Вікно)
  2. По сінях то так, то сяк, а в хату ніяк
     (Двері)
  3. Всім, хто прийде й відійде, руку подає. (Дверна  ручка)

 

           Скоромовки

                           Кіт котові каже:

—   Коте, до комори  кадуб  вкотим.

                         В кадуб кинеш капустину,

                         Кілька китичок калини.

                                           ***

                        Сходи, сину, на часину,

                        Знеси, сину, сіна в сіни.

 

  Ведучий.    Якщо з сіней увійти до світлиці, то з одного  боку можна побачити велику піч. Майстрував її найкращий  пічник на селі.

 

1-й учень.   Піч служить українському селянинові тричі:

  • для опалення житла і як тепле спальне місце,
  • для приго­тування їжі,
  • випікання хліба.

           До неї завжди ставились як до священного предмета, тримали в чистоті. А ще піч важлива тому, що хліб пече. Хліб з тіста, замішаного у діжі, пекла бабуся чи мати. А як гарно пахне від неї стра­вами, сушеними яблуками, насінням. Під піччю звичайно стоять предмети домашнього вжит­ку: діжа, масниця, горщики.

 

2-й учень.             На печі, на печі

                               Смачні та гарячі

                                Пшеничні калачі,

                                Хочеш їсти калачі —

                                Не сиди на печі.

 

3-й учень.              Ой піч, моя піч!

                               Коли б я на тобі,

                               А ти на коні —

                               Славний би козак був із мене.

 

 4-й учень.     В лінивого піч до плечей пристала.

 

5-й учень.       В куті стою я ніч і день,

                        З місця не рушусь, мов той пень,

                         Взимку мене обіймають, влітку забувають.  (Піч)

 

Ведуча.       За піччю — дерев'яний поміст  (піл)  для спання або ліжко. Під ним зберігалися хатні речі. Над полом вішали колиску для дітей. Там же були жердки, на яких висів одяг.

 

Ведучий.      З другого боку входу до світлиці висить на стіні мисник, тобто відкриті

1 2 3 4