Подовження і подвоєння приголосних

тощо;

б) кінця першої й початку другої частини складно-скорочених слів: військкома?т (військовий комісаріят), страйкко?м (страйковий комітет), юнна?т (юний натураліст);

в) кореня або основи на -н(ь) і суфіксів -н-(ий) [-н-(ій)], -ник, -ниц-(я): вина? — безви?нний, зако?н — зако?нний, причи?на — причи?нний; день — де?нний, осінь — осі?нній, ра?нок — ра?нній; башта?нник, годи?нник, письме?нник; віко?нниця, Ві?нниця.

Подвоєння н зберігається й перед суфіксом -ість в іменниках, а також у прислівниках, утворених від прикметників із подвоєним н: безви?нний — безви?нність — безви?нно, зако?нний — зако?нність — зако?нно, тума?нний — тума?нність — тума?нно;

г) основи дієслова минулого часу на с і постфікса -ся: ви?нісся, па?сся, розрі?сся, тря?сся.

2. –ЕНН-(ИЙ), -АНН-(ИЙ) [-ЯНН-(ИЙ)]. Буквосполучення нн пишемо:

а) у наголошеному суфіксі –енн-(ий) прикметників, які вказують на більшу, ніж звичайна, чи найбільшу міру якості або можливість й неможливість дії: височе?нний, здорове?нний, силе?нний, невблага?нний, недоторка?нний, нездійсне?нний, нездола?нний, незліче?нний, незрівня?нний, непримире?нний, несказа?нний, страше?нний, числе?нний, нескінче?нний та в прикметнику стара?нний з відтінком підсилення (див. § 26, п. 2);

б) у прикметниках на -енн-(ий), -янн-(ий) старослов’янського походження: благослове?нний, блаже?нний, мерзе?нний, огне?нний, окая?нний; свяще?нний, спасе?нний, а також боже?ственний. Буквосполучення нн зберігається в іменниках та прислівниках, утворених від таких прикметників: нездола?нність, нездола?нно, числе?нність, числе?нно тощо.

Примітка. Н не подвоюється в дієприкметниках: ви?вершений, ви?хований, зро?блений, індустріялізо?ваний, поо?раний, ска?заний, спе?чений; у прикметниках на -ений, співвідносних з відповідними дієприкметниками (з иншим наголосом): варе?ний (пор. дієприкметник ва?рений), пече?ний (пор. дієприкметник пе?чений та ин

), а також у прикметниках, які не вказують на вищу міру якості: довгожда?ний, жада?ний, навіже?ний, скаже?ний, шале?ний.

Треба розрізняти такі слова, як здійсне?нний (який може здійснюватися — прикметник) і зді?йснений (який здійснився — дієприкметник), нездола?нний (непереможний) і нездо?ланий (якого не подолали), незліче?нний (представлений у дуже великій кількості) і незлі?чений (не порахований) та ин.

3. Подвоюються приголосні в словах: бовва?н, Га?нна, лляни?й, овва?, сса?ти, а також у похідних: боввані?ти, Га?ннин, ви?ссати, ссавці? та ин.

4. Подвоєння приголосних перед Я, Ю, Є, І. Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч, ш подовжуються (а на письмі подвоюються), коли вони стоять між голосними:

а) перед я, ю, і, є в усіх відмінкових формах іменників середнього роду II відміни (крім форми родового множини): знаря?ддя, знаря?ддю, на знаря?дді та ин. ; життя?, життю?, у житті?; моту?ззя, у моту?ззі; коло?сся, коло?ссю, у коло?ссі; гілля?, гіллю?, на гіллі?; знання?, знанню?, у знанні?; збі?жжя, збі?жжю, у збі?жжі; сторі?ччя, сторі?ччю, у сторі?ччі; підда?шшя, підда?шшю, на підда?шші; а також у похідних від них словах: гілля? — гілля?стий, гілля?чка; життя? — життє?вий (і життьови?й ), життє?пис та ин. , але знань, знаря?дь, підда?ш, сторі?ч, угі?дь.

Якщо в родовому відмінку множини іменники середнього роду закінчуються на -ів, подовження зберігається: відкриття? — відкритті?в, почуття? — почутті?в;

б) перед я, ю, і, е в усіх відмінкових формах деяких іменників чоловічого та жіночого роду І відміни (за винятком форми родового множини із закінченням -ей): суддя?, судді?, суддю?, су?ддів і т. д. ; стаття?, статті?, статте?ю (але в родовому множини — стате?й); рілля?, ріллі?, ріллю?, рілле?ю; Ілля?,

1 2 3