Походження мови. Історичний розвиток мов

запозичених, наприклад, з мов: грецької (анти-, -ізм-): аппшгігісшчтш, феодалізм; латинської (екс-, -ор-)* як-от: екечемтоп, диктатор. У російській мові набув поширення український суфікс -щин(а) на позначення географічних назв: Курщина, Орловщина.

Внутрілінгвістичні зміни відбуваються незалежно від впливу ззовні, чи від суспільних процесів, чи від "волі" людей. Такі зміни диктуються специфічними властивостями структури конкретної мови й існуючими в мові тенденціями розвитку. Пояснити цс можна на такому прикладі.

Дослідженнями доведено, що фонетична система східнослов'янських мов (української, російської й білоруської) протягом кількох століть зазнавала значних змін: 1) кількісно зменшилася система голосних (не стало звуків, що позначалися буквами т> (єр) і ь (єрик); у давню добу це не твердий і м'який знаки, а букви, що передавали звуки: близький до |р] - цеть. близький до [е] - це ь; 2) з'явилася низка фонетичних чергувань, зокрема в українській мові чергування [о] та fel у відкритому складі з [і] у закритому складі: ко-нь > кінь, о-се-иь > о-сінь; 3) зазнав змін складоподіл слів: колишні відкриті склади перетворились у закриті, nop. : crh-nrh> сон, сто-лть > стіл. Причини цих змін у складоподілі внутрілінгвістичні у занепаді так званих глухих звуків, що позначалися буквами т> і ь.

Інші зразки фонетичних змін, що сталися внаслідок дії внутрішніх законів мови, подані в 60.

27. Основні процеси розвитку діалектів і мов: диференціація й ішеграція. Поняття адстрату. Історії мертвих і живих мов ведуть свій початок від племінних діалектів з подальшими процесами їх ділення або об'єднання. Цим процесам піддавалися й утворені на базі діалектів мови народностей. Процеси ці в лінгвістичній науці називаються диференціацією (від лат. differentia - 'розрізнення), або дивергенцією (від лат

d і -v е r g е n t і о - 'розходження'), тобто розходженням, та інтеграцією (від лат. integratio - 'об'єднання'), або конвергенцією (лат. convergentio-від со n v ergo - 'сходжуся', 'зближуюся'), тобто сходженням, мов.

Наслідком диференціації є утворення з одного діалекту або однієї мови двох або більше діалектів чи мов. Таке траплялося тоді, коли єдиний мовний колекгив з певних причин роз'єднувався, а роз'єднані частини його починали самостійне життя. У результаті - у відокремлених колективах створювалися своєрідні > мови для розвитку специфічних ознак у колись єдиному діалекті або єдиній мові. Цікаве свідчення такого стану розвитку діалектів знаходимо у відомого російського етнографа М. М. Миклухи-Маклая. Побувавши в 187Гр. у Новій Гвінеї, він констатував, що майже в кожному селі свій діалект. Він помітив, що в селах, розташованих на відстані чверть години ходьби, є кілька різних слів для позначення одних і тих же предметів, а ті мешканці сіл, що віддалені одне від одного на відстані години ходьби, розмовляють іноді на різних діалектах, що майже не розуміють одне одного. З такого спостереження напрошується висновок, що виникнення споріднених діалектів сталося в результаті поділу колись єдиного племені з єдиним діалектом.

На основі споріднених діалектів утворювалися споріднені мови народностей і націй. Так, розвиток групи германських мов (німецької, англійської, норвезької, шведської та ін. ) ішов від племінних діалектів колись єдиного діалекту і пов'язано це з численними міграціями їх носіїв.

Отже, спорідненість територіальних діалектів будь-якої мови,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні