Походження та розвиток латинської мови

Документ наочно показує, наскільки у скрипторіях віддалилися тоді від епіграфічних капітальних форм письма.

Капітальному письму, що широко вживалося до кінця V ст. , в VI ст. на зміну приходить латинське унціальне письмо, що, як зазначає А. Капр, було ушляхетненою формою римського курсиву. Римський курсив народився у свій час внаслідок швидкого писання, коли окремі знаки рукописного (маюскульного) шрифту почали перетворюватися на маленькі мінускульні, або рядкові, літери. Характер цього письма легко визначити, коли взяти до уваги, що римський курсив був писаний за допомогою двох, щоправда відмінних за своїми каліграфічними можливостями знарядь — стиля — загостреної палички з дерева, металу чи кістки, або каламу-с а, зробленого з очеретини, розщепленої на кінці. Аналізуючи літери, написані за допомогою стиля, Капр пояснює, як впливає, наприклад, на форму літери «о» таке знаряддя. Зверху і знизу вона набуває загострень Капр наводить зразки згадуваних нами типів римського курсиву: старого (II ст. , який складається з ретельно опрацьованих і трохи нахилених маюскульних літер; перехідної форми (IV ст. ) і молодшого (VII ст. ), який е мінускулом і має тенденцію до повного переходу літер на мінускульні, рядкові. Вони за своєю конструкцією часто перебувають в межах чотирьохлінійної системи побудови. Формально латинське унціальне письмо, шо утворилося на зорі середньовіччя (близько IV ст. ), є аналогією грецького унціалу. Щодо генезису форм унціалу, то важко категорично визначити в часі межі виникнення його основних форм та дериватів.

Термін унціал вперше вжив Ієронім наприкінці IV ст. Походження терміна А

Капр виводить від слова унція — міра довжини, що дорівнює приблизно одному дюймові. Істрин з цього приводу зауважує, що висота літер унціального письма ніколи не досягала такого великого розміру, тут же він нагадує, що ряд учених пояснюють появу цього терміна тим, що в одному рядку вміщувалось 12 унціальних літер при двостовбцевому письмі, а латинське слово унція означає також 1/12 частину цілого. Інші вважають, що назва пішла від слова uncus, тобто гачок.

Латинський унціал відзначається округлістю літер. Істрин пояснює це явище використанням в латинському унціалі (порівняно з грецьким) округлих елементів літер латинського капітального письма. З іншого боку, він говорить про вплив на письмо плавних і округлих форм римської архітектури. Справді, унціальному письму властива гармонійна округлість форм, воно легко відтворюється пласким пером, завдяки чому високо ціниться художниками.

Літери унціального письма строго витримані в межах двох уявних горизонтальних ліній. В унціалі відбилася характерна особливість курсиву — літери, зокрема ті, які відрізняються від капітальних, виписуються одним безперервним рухом руки. Унціальним письмом виконували переважно цінні книги, тоді як для грамот і звичайних книг існував регулярний курсив — похиле письмо.

У бібліотеках різних країн світу до Великої Вітчизняної війни налічувалось 390 пам’яток унціального письма, проте час од часу виявляються нові зразки. Багато зразків унціалу зберігається в ленінградській Державній публічній бібліотеці ім. М. Є. Салтикова-Щедріна.

Із плином часу для прискорення письма в унціал дедалі дужче стали проникати елементи курсиву, літери писалися щільніше.

Таку модифікацію унціального письма називаємо напівунціалом. У ньому відійшли від принципу розміщення літер в межах двох ліній (що об'єднувало унціал з капітальним письмом), письмо наблизилось до рядкового

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні