Довічне позбавлення волі

Зміст

 

Вступ

 1.      Місце відбування покарання.

2.      Порядок і умови відбування.

3.      Праця засуджених.

Висновки

Список використаної літератури

 

Вступ

 

Як відомо, однією з ознак якихось злочинів є його карність. Це означає, що за злочин повинно бути покарання. З позицій кримінальної політики саме у застосуванні (призначенні і виконанні) покарання полягає сенс існування кримінального законодавства.

Покарання є міра державного примусу, призначувана по вироку суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною у скоєнні злочину.

Відповідно до конституції кожна людина має право волю і особисту недоторканність. Дане право одне із основних прав людини у кожній демократичній державі сучасних країн світу, а дотримання даного права є важливою гарантією недопущення сваволі, як щодо окремої особистості, і у відношенні до груп людей.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.

 1.     Місце відбування покарання.

 

Довічне позбавлення волі — найсуворіший із усіх видів основних покарань. Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК.

Дане покарання встановлене лише за вчинення особливо тяжких злочинів. Про поняття таких злочинів. Ними є злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (передбачені ст. 112, ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 258, ст

ст. 348, 379, 400, ч. 4 ст. 404, ч. 2 ст. 438, ч. 2 ст. 439, ч. 1 ст. 442, ст. 443).

Це покарання застосовується тільки у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.

Не застосовується довічне позбавлення волі до таких категорій осіб:

1) осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років;

2) осіб, що вчинили злочин у віці понад 65 років;

 3) жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину;

4) жінок, що були в стані вагітності на момент постановлення вироку.

Особа, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.

 Засуджені до довічного позбавлення волі не підлягають звільненню від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), умовно-достроковому звільненню від відбування покарання (ст. 81).

Законом про амністію засудженим до довічного позбавлення волі це покарання може бути замінене на позбавлення волі на певний строк (ст. 85, ч. З ст. 86). Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ст. 87).

Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.

Колонії максимального рівня безпеки, це колонії в яких можуть утримуватися:

-   чоловіки, засудженні до покарання у виді довічного позбавлення волі;

-   чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;

-   чоловіки, яким покарання у

1 2 3