Довічне позбавлення волі
Зміст
Вступ
1. Місце відбування покарання.
2. Порядок і умови відбування.
3. Праця засуджених.
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Як відомо, однією з ознак якихось злочинів є його карність. Це означає, що за злочин повинно бути покарання. З позицій кримінальної політики саме у застосуванні (призначенні і виконанні) покарання полягає сенс існування кримінального законодавства.
Покарання є міра державного примусу, призначувана по вироку суду. Покарання застосовується до особи, визнаної винною у скоєнні злочину.
Відповідно до конституції кожна людина має право волю і особисту недоторканність. Дане право одне із основних прав людини у кожній демократичній державі сучасних країн світу, а дотримання даного права є важливою гарантією недопущення сваволі, як щодо окремої особистості, і у відношенні до груп людей.
Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосовувати позбавлення волі на певний строк.
1. Місце відбування покарання.
Довічне позбавлення волі — найсуворіший із усіх видів основних покарань. Цей вид покарання застосовується судом тільки тоді, коли воно вказане в санкції статті (частини статті) Особливої частини КК.
Дане покарання встановлене лише за вчинення особливо тяжких злочинів. Про поняття таких злочинів. Ними є злочини, за які передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад 10 років або довічне позбавлення волі (передбачені ст. 112, ч. 2 ст. 115, ч. З ст. 258, ст
Це покарання застосовується тільки у випадках, коли суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Не застосовується довічне позбавлення волі до таких категорій осіб:
1) осіб, що вчинили злочин у віці до 18 років;
2) осіб, що вчинили злочин у віці понад 65 років;
3) жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину;
4) жінок, що були в стані вагітності на момент постановлення вироку.
Особа, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти підлягає кримінальній відповідальності за ст. 393.
Засуджені до довічного позбавлення волі не підлягають звільненню від відбування покарання з випробуванням (ст. 75), умовно-достроковому звільненню від відбування покарання (ст. 81).
Законом про амністію засудженим до довічного позбавлення волі це покарання може бути замінене на позбавлення волі на певний строк (ст. 85, ч. З ст. 86). Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше двадцяти п’яти років (ст. 87).
Засуджені до довічного позбавлення волі відбувають покарання у виправних колоніях максимального рівня безпеки.
Колонії максимального рівня безпеки, це колонії в яких можуть утримуватися:
- чоловіки, засудженні до покарання у виді довічного позбавлення волі;
- чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі;
- чоловіки, яким покарання у