Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності

вартості незіставлювані, і навпаки, як вартості товари якісно однорідні. Щодо величини вартості значення має лише кількість та складність праці. Вартості товарів можна зіставляти кількісно.

Суперечність між споживною вартістю і вартістю дося­гає конфлікту у тому випадку, якщо багато товарів не знаходять збуту через стихійний, анархічний характер товарного виробництва за умов домонополістичного капіта­лізму. Така найпростіша схема визначення вартості това­ру у політичній економії.

Визначення вартості в «економікс». В «економікс» зве­дення вартості до суспільно необхідних витрат не прийма­ється. Західні науковці вважають, що при цьому зовсім не враховується корисність товару, і всій теорії тим самим надається затратний характер. Австрійський економіст Ф. Візер у цьому зв'язку стверджував, що при такому розумінні вартості не можна жодного, дня керувати держа­вою. У найпростішому вигляді вартість товару є споживна, тобто суб'єктивна, оцінка відносного корисного ефекту того чи іншого виду економічного блага, його цінності. Інакше кажучи, вартість визначається ступенем кориснос­ті блага та його корисного ефекту для споживача. Першим наближенням до сучасного розуміння проблеми визначен­ня вартості товару є теорія граничної корисності, авторами якої є представники так званої австрійської школи політичної економії: К. Меіігер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер

Конкретним виразом такої «суб'єктивної корисності» певного блага є «гранична корисність», тобто корисність «граничного» (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу («граничну», «останню») потребу у ньому.

Так, купивши відеомагнітофон, необхідно придбати до нього відеокасети. Потреба у першій відеокасеті буде найбільшою, тому для її придбання покупець готовий пла­тити навіть спекулятивну ціну, якщо вона (касета) у продажу відсутня. Далі з'являється можливість переписа­ти нові цікаві фільми, і власішк відеомагнітофон а купує ще відеокасети. Але при цьому його потреби у відеокасетах поступово зменшуються, відбувається все більше насичен­ня потреб, тому його суб'єктивна оцінка від придбання кожної нової відеокасети зменшується, отже, зменшується їхня гранична корисність, хоча за якістю вони нічим не відрізняються від першої. Тому купівля, наприклад, 15-ої відеокасети у цьому випадку є тим «останнім екземпля­ром», який задовольняє «граничну потребу» і має «гранич­ну корисність». Остання і визначає ринкову ціну відеока­сети. Звідси й назва теорії—«гранична корисність». Гра­ничну корисність в «економікос” розглядають як задоволен­ня, яке отримує окрема людина від споживання одної додаткової одиниці товару. Це саме стосується й послуг. Отже, ціна окремого товару згідно з цією теорією безпосе­редньо залежить від ступеня насичення потреби у ньому. Виходить, що за вихідний пункт визначення вартості това­ру береться суб'єктивна мотивація, суб'єктивна оцінка економічної поведінки індивідів, а не об'єктивні фактори, тобто суспільно необхідні затрати праці.

За умов ринкової економіки має місце конкуренція між продавцями за покупця, між покупцями, між продавцями та покупцями. При цьому з багатьох суб'єктивних оцінок певного товару виводиться його об'єктивна оцінка, або вартість товару, а спільна гранична корисність збігати­меться з однією з індивідуальних. Суспільна оцінка граничної корисності встановлюється при рівності попиту і пропозиції на даний товар і вимірюється ціною рівноваги, або вартістю. Якщо попит перевищує пропозицію, то відпо­відно конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від вартості, а при перевищенні пропозиції над попитом і відповідно конкуренції між виробниками за споживача (що є центральним елементом конкуренції, її ядром) ціни знижуються і відхиляються униз від вартості.

Більш складна модель теорії граничної

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні