Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності
Суперечність між споживною вартістю і вартістю досягає конфлікту у тому випадку, якщо багато товарів не знаходять збуту через стихійний, анархічний характер товарного виробництва за умов домонополістичного капіталізму. Така найпростіша схема визначення вартості товару у політичній економії.
Визначення вартості в «економікс». В «економікс» зведення вартості до суспільно необхідних витрат не приймається. Західні науковці вважають, що при цьому зовсім не враховується корисність товару, і всій теорії тим самим надається затратний характер. Австрійський економіст Ф. Візер у цьому зв'язку стверджував, що при такому розумінні вартості не можна жодного, дня керувати державою. У найпростішому вигляді вартість товару є споживна, тобто суб'єктивна, оцінка відносного корисного ефекту того чи іншого виду економічного блага, його цінності. Інакше кажучи, вартість визначається ступенем корисності блага та його корисного ефекту для споживача. Першим наближенням до сучасного розуміння проблеми визначення вартості товару є теорія граничної корисності, авторами якої є представники так званої австрійської школи політичної економії: К. Меіігер, Е. Бем-Баверк, Ф. Візер
Конкретним виразом такої «суб'єктивної корисності» певного блага є «гранична корисність», тобто корисність «граничного» (останнього) екземпляра, який задовольняє найменш значущу («граничну», «останню») потребу у ньому.
Так, купивши відеомагнітофон, необхідно придбати до нього відеокасети. Потреба у першій відеокасеті буде найбільшою, тому для її придбання покупець готовий платити навіть спекулятивну ціну, якщо вона (касета) у продажу відсутня. Далі з'являється можливість переписати нові цікаві фільми, і власішк відеомагнітофон а купує ще відеокасети. Але при цьому його потреби у відеокасетах поступово зменшуються, відбувається все більше насичення потреб, тому його суб'єктивна оцінка від придбання кожної нової відеокасети зменшується, отже, зменшується їхня гранична корисність, хоча за якістю вони нічим не відрізняються від першої. Тому купівля, наприклад, 15-ої відеокасети у цьому випадку є тим «останнім екземпляром», який задовольняє «граничну потребу» і має «граничну корисність». Остання і визначає ринкову ціну відеокасети. Звідси й назва теорії—«гранична корисність». Граничну корисність в «економікос” розглядають як задоволення, яке отримує окрема людина від споживання одної додаткової одиниці товару. Це саме стосується й послуг. Отже, ціна окремого товару згідно з цією теорією безпосередньо залежить від ступеня насичення потреби у ньому. Виходить, що за вихідний пункт визначення вартості товару береться суб'єктивна мотивація, суб'єктивна оцінка економічної поведінки індивідів, а не об'єктивні фактори, тобто суспільно необхідні затрати праці.
За умов ринкової економіки має місце конкуренція між продавцями за покупця, між покупцями, між продавцями та покупцями. При цьому з багатьох суб'єктивних оцінок певного товару виводиться його об'єктивна оцінка, або вартість товару, а спільна гранична корисність збігатиметься з однією з індивідуальних. Суспільна оцінка граничної корисності встановлюється при рівності попиту і пропозиції на даний товар і вимірюється ціною рівноваги, або вартістю. Якщо попит перевищує пропозицію, то відповідно конкуренція між покупцями зумовлює підвищення ціни вище від вартості, а при перевищенні пропозиції над попитом і відповідно конкуренції між виробниками за споживача (що є центральним елементом конкуренції, її ядром) ціни знижуються і відхиляються униз від вартості.
Більш складна модель теорії граничної