Полінезія

Полінезія. Це велика кількість островів в центральній та південній частинах Тихого океану на схід від 177° сх. д. , які, як правило, є вершинами вулканів, зруйнованих тривалою дією екзогенних факторів. Вони повністю або частково перекриті вапняками. Найменші за розмірами острови утворені коралами та вапняковими водоростями і мають вигляд атолу чи рифу.

Родовищ корисних копалин небагато: відомі видобутки фосфоритів (острови Лайн), бокситів (Гавайські острови) та ін.

Клімат, в основному, екваторіальний та тропічний, пасатний, з температурами +20. . . +26°. Південно-східний пасат приносить на навітряні схили до 5000 мм, а північно-східний пасат Північної півкулі до 12000 мм опадів на рік (Гавайські острови).

Для органічного світу характерні збіднені тропічні ліси та чагар­ники, іноді савани. Переважна більшість рослин пристосувалася до карбонатних засолених ґрунтів - кокосові пальми, пандануси, банани, хлібні дерева. Навітряні схили вулканічних островів вкриті тропічними вічнозеленими лісами, які добре збереглися, а на підвітряних схилах переважають рідколісся та савани. Видовий склад рослинності коралових островів бідний (кокосова пальма, хлібне дерево тощо). На узбережжі часто зустрічається мангрова рослинність.

Фауна Полінезії має яскраво виражений острівний характер, дуже бідна, але є і ендеміки. Вона формувалася за рахунок тваринного світу материків та найближчих островів шляхом випадкового проникнення на кожен з островів Полінезії різних тварин. В східному напрямку фауна біднішає. Це один з доказів розселення тварин з Азії та Австралії в глиб Тихого океану

Для Полінезії характерна майже повна відсутність ссавців, земноводних, крокодилів, черепах та ін. З ссавців є лише гризуни, які завезені людиною та рукокрилі. Багато птахів: біля міст поширені сінгапурські горлиці, індійські шпаки, горобці, а також австралійські папуги, гавайські в'юрки, медососи.

Найбільший архіпелаг Полінезії - Гавайські острови. Це 24 острови вулканічного походження з загальною площею 16,7 тис. км2. Вони є вершинами підводного Гавайського хребта - найвищого гірського ланцюга Землі (під водою 6-8 тис. м і до 4205 м над водою - гора Мауна-Кеа, яка є найвищою в басейні Тихого океану). Багато діючих вулканів, як правило щитових, дуже активних, з пологими схилами. Проте на деяких островах архіпелагу вулканічна діяльність давно припинилася. В результаті вивітрювання зовнішній вигляд вулканів дуже змінився, утворився пересічний гірський рельєф, а деякі вулканічні конуси і зовсім зникли. Сейсмічна активність проявляється в досить частих землетрусах. Вони спричинюють величезні хвилі цунамі, які затоплюють узбережжя. Ці стихійні лиха завдають значної шкоди і супроводжуються людськими жертвами. Корисних копалин мало - сірка, бідні алюмінієві руди, будівельні матеріали.

Клімат островів визначається їх положенням в районі Північно­го тропіку, але тропічна спека пом'якшується тут океанічними про­сторами та північно-східними пасатами, які приносять дощі на про­тязі дев'яти місяців. Кількість опадів на навітряних схилах гори Ваіалеале на острові Кауаі досягає до 14400 мм на рік. Це одне з найбільш вологих місць на земній кулі (разом з Черрапунджі в Індії). В цілому, проте, для островів характерний морський тропічний клімат з помірною вологістю та незначними температурними коливаннями на протязі доби, сезону, року (від +18° взимку до +25° влітку). Іноді тропічну спеку посилюють фенові вітри, що стікають по схилах гір. На навітряних схилах багато бурхливих, але коротких річок, а на підвітряних схилах їх мало, вони часто пересихають, а деякі з них губляться в базальтових лавах.

Ізольоване

1 2

Схожі роботи