Держава у політичній системі. Політична свідомість та ідеологія

права й обов'язки особи, оплата за працею залежно від її кіль­кості та якості, відсутність дискримінації за національ­ними, расовими, політичними, партійними та іншими ознаками.

Усвідомлення діалектики суспільних та індивідуаль­них інтересів та реалізація його на практиці є критерієм правильного розуміння особою свого місця і ролі у си­стемі політичних відносин. Це знання позначається на формуванні громадської думки і становленні демокра­тичної культури, розв'язанні колективних завдань. Вони розглядаються нею не як поза особою існуючі, а як її власна справа, умова і засіб самовираження і самоствердження В суспільстві. У менталітеті окремої особи відбувається поступове домінування «Я» над «ми».

Індивідуальні інтереси нездійсненні без зв'язку з ко­лективними політичними проблемами. Збіг політичних тa індивідуальних інтересів по суті не означає, що всі інтереси (суспільні, політичні, особисті) завжди і за всіх обставин співпадають. Між ними існують суперечності, їх і фіксує громадська думка.

Якщо суперечності не виявляються і не розв'язують­ся, то політична свідомість, що відображується у формі громадської думки, стає деміургом політичної реаль­ності. Це є характерним для тоталітаризму й автори­таризму. Політична свідомість є водночас передумовою формування політичної реальності. Якщо в ній жорстко задається незмінна колективна свідомість, що запе­речує індивідуальну, то це є показником тотальної духовності, точніше бездуховності можновладців. Внаслідок цього індивідуальна свідомість втрачає своє призначення, а людина вилучається з політичного процесу.

 Якщо громадська Думка враховуєтеся постійно і пла­номірно, то вона стає своєрідним «дзеркалом» супе­речностей, інтересів різних соціальних груп, прошарків, осіб, дає можливість виявляти їх, узагальнити й розро­бити програму управління політичною діяльністю лю­дей

Епізодичні дослідження громадської думки не дають динаміки зміни інтересів, передбачити напрямок розвитку політичних процесів за' допомогою їх не вдається. Необхідна чітка програма: послідовного ці­леспрямованого аналізу всіх процесів політичного жит­ія суспільства, де громадській думці слід надати статус Основного регулятива в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обста­новки. Для реалізації цього завдання слід подолати чимало організаційних, змістовних та інших перешкод. Необхідно докорінно змінити ставлення до громад­ської думки у структурах влади, довести на прак­тиці, що громадська думка—. не «бідний родич», не «прохач зі сторони», а повноправний і повновладний суб'єкт управлінської діяльності, не «контрагент», а справжній союзник, не перешкода у роботі, а навпаки, найважливіший фактор і механізм піднесення її ефективності. Зміна ставлення до громадської думки, ста­новлення демократичних відносин і культури мас — умови якісного перетворення політичної свідомості суб'єктів.

Завдяки динаміці політичних процесів поступово руйнуються стереотипи рабської, слухняної свідомості людей, розкріпачуються їхня воля й здібності до свідо­мих політичних дій. Елементи демократизації і гласності спонукають окремі соціальні прошарки до переходу від емоційно-чуттєвого до раціонально-змістовного піз­нання політичної діяльності, підвищення політичної свідомості. Зараз не завжди спрацьовує механізм бездумного виконання і схвалення рішень, що приймаються у верхах. Водночас верхи усвідомлюють, що у кращому випадку вони можуть лише пору­шити питання зміни політичної влади, її структур, але реалізувати її без залучення мас на свій бік вони не в змозі. За умови врахування громадської думки верхами низи посилюють увагу до політики, її форм, методів і засобів реалізації, включаються у політич­ний процес. Відбувається поступове зрушення у на­прямку професіоналізації політиків, усуваються негативні настанови і стереотипи в політичній свідо­мості.

Однак позитивні моменти не слід переоцінювати.

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні