Політична система сучасної Словаччини

"оксамитової" революції листопада 1989 року в Чехословаччині докорінним чином змінився політичний ландшафт в обох частинах федерації - Чехії та Словаччині. В перші місяці після революції в Словаччині політичне лідерство захопило Товариство проти насилля (ТПН), яке об'єднало практично всі демократичні сили країни, в тому числі "прогресивних комуністів", "комуністів 68-го року", дисидентів руху "Хартія 77" та інших. Парламентські вибори влітку 1991 р. принесли перемогу ТПН, яка здобула абсолютну більшість у Словацькій Національній Раді (друге і третє місця зайняли представники комуністів і християнських демократів). Головою словацького парламенту став представник Руху за демократичну Словаччину Іван Гашпарович.

У період між парламентськими виборами 1990 і 1992 років у політичному житті тодішньої Чехословаччини, а в її складі й Словаччини, відбулися суттєві зміни. По-перше, за два роки виникло майже 120 різних партій , союзів і рухів як загальнодержавного, так і республіканського рівнів. По-друге,. в Словаччині сформувалися націоналістичні партії та рухи з популістськими гаслами. По-третє, незважаючи на сильні антикомуністичні й антирадянські настрої, партіям, які спиралися на комуністичну ідею, вдалося зберегти свою вагу та вплив на суспільство на рівні середини 1990 р.

На початку червня 1992 р. відбулися вибори до чехословацького парламенту. 84,2% виборців Словаччини взяли в них участь, що свідчить про високий рівень політичної громадської активності населення. У Словаччині результати виборів виявилися наступними. Перемогу здобув Рух за демократичну Словаччину, що набрав 37% голосів виборців (при цьому в Середній Словаччині, де провідне місце займав військово-промисловий комплекс, він отримав понад 51% голосів). Далі йшла Партія демократичної лівої - майже 15%. Приблизно 10% голосів набрали Словацький християнсько-демократичний рух, Словацька національна партія та Угорська партія християнсько-демократичного напрямку. У результаті цих виборів з'явилися й нові лідери. Прем'єр-міністр Словацької Республіки Володимир Мечіар став лідером Руху за демократичну Словаччину

Федеральне керівництво пообіцяло до 31 грудня 1992 р. здійснити поділ Чехословаччини на дві самостійні частини - Чехію та Словаччину. Президентом Словаччини був обраний Міхал Ковач.

Суверенітет Словацької Республіки був проголошений 17 липня 1992 р. в Декларації про суверенітет. 23 липня була підписана Політична угода про "мирне розлучення" чехів і словаків. Було створено 4 спільні Комісії, які підготували відповідні документи про ліквідацію федерації, розподіл майна, армії, транспорту, про кордони і грошову систему тощо. 1 вересня 1992 р. Словацька Національна Рада ухвалила Конституцію Словаччини. Вона була підписана 3 вересня 1992 р. і вступила в силу 1 жовтня того ж року. Виникнення Словацької держави привело до прийняття парламентом ЧСФР федерального закону від 25 листопада 1992 р. — що зафіксував процес роз'єднання Чеської та Словацької республік.

31 грудня 1992 p. Федеральні національні збори припинили своє існування, а Чехія та Словаччина підписали Договір про добросусідство, дружбу і співробітництво на 15 років і понад 20 договорів та угод з конкретних питань. Все створило грунт для розвитку політичної системи незалежної Словацької Республіки.

 

3. Конституційні засади й особливості державного устрою та політичної системи Словаччини

Конституція Словаччини є найголовнішим законом держави, де визначена та зафіксована її політична система. Сам Основний Закон складається з преамбули, восьми частин, дев'ятнадцяти глав і 156 статей. Головні принципи формування та функціонування

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні