Політичне свідоме і несвідоме

План

Політична свідомість    

Колективне несвідоме про політику

 

Політична свідомість

Політична свідомість — одна з безумовно цін тралових категорій сучасної політичної психології, що входить в систему її понятійних координат і позначає результати сприйняття суб'єктом тієї частини дійсності, що оточує його, яка пов'язана з політикою і в яку включений він сам, а також його дії і стани, пов'язані з політикою.

У змістовному відношенні більшість дослідників розглядають політичну свідомість як багатовимірну, неоднорідну, «пульсуючу», внутрішньо суперечливу, багаторівневу освіту, в узагальненій формі що відображає міру знайомства суб'єкта з політикою і раціонального до неї відношення (на противагу, скажімо, колективному несвідомому в політиці).

У гносеологічному плані політична свідомість тісно пов'язана з іншими засадничими політико-психологічними поняттями і категоріями. Зокрема, воно тісно пов'язане з політичною культу рій — генетично, політична свідомість є її похідним, вищим рівнем і, одночасно, в розвинених формах політичної культури, її стержневим компонентом. Політична свідомість тісно пов'язана з політичною поведінкою — політична свідомість виступає як раціональна основа суб'єктивних механізмів такої поведінки. Воно пов'язане з політичною системою — політична свідомість є її суб'єктивним фундаментом, так би мовити, «людську основу», і ін.

У традиційному вітчизняному розумінні політична свідомість трактувалася як варіант суспільної свідомості, що виникає як віддзеркалення, перш за все, соціально-економічних умов буття людей. У загальноприйнятій світовій традиції політична свідомість розглядається в ширшому контексті, як вся сукупність психічного віддзеркалення політики, як її суб'єктивний компонент, що проявляє себе на різних рівнях, в різних ситуаціях

Поняття політичної свідомості має досить тривалу історію вживання в різних областях громадської свідомості, проте спеціально розробляється в основному в рамках поведінкового напряму в політології, про який ми детально говорили в попередній главі. Воно придбало особливу популярність до середини XX століття, після того, як виявилася обмеженість ортодоксальної біхевіористської течії і виявилося, що розуміння політичної поведінки і, ширше, динаміки політичних процесів взагалі вимагає уваги до таких «незалежних змінних», як політична свідомість і, ширше, вся психічна сфера суб'єкта цієї поведінки. Категорія політичної свідомості виявилася зручною за рахунок широти вмісту, що вкладався в неї, значної пояснювальної сили, а також завдяки тому, що стала своєрідним вузловим поняттям, що закумулювало розрізнені до того погляди і дані різних наукових дисциплін. Така синтетична властивість і дозволило поняттю політичної свідомості стати одним із засадничих в новій, багато в чому синтетичною по своєму походженню політико-психологічної науки.

Політична свідомість навіть в рамках політичної психології належить до міждисциплінарних, комплексних категорій, з різних точок зору досліджуваних різними напрямами усередині різних напрямів політичної науки в цілому. Так, зокрема, як один з найважливіших компонентів суспільної свідомості, політична свідомість розглядається політичною філософією, в марксистському варіанті що співвідносить політичну свідомість з матеріальними процесами буття і трактує його як теоретичне віддзеркалення політичних стосунків і політичних реальностей, прілому ленних крізь призму суб'єктивної, перш за все конкретно-історичної, «класової» системи оцінок, і обумовлених кінець кінцем економічним станом того або іншого класу в класовому суспільстві. При такому трактуванні усередині політичної свідомості виділяються два основні рівні: власне «теоретичний» і «державно-бюрократичний», тобто, рівень ухвалення політичних рішень.

1 2 3 4 5