Політичні ідеї в Росії

що виділяються за економічними, політичними, професій-я ними ознаками тощо. Щоб визначити соціальне становище людини! потрібно знати її сімейне становище, громадянство, національність, ставлення до релігії, професію, належність до політичних партій,! економічний статус тощо. Тільки так можна визначити соціальне стая новище людини в суспільстві. Стратифікація існує і в суспільстві зі «розвинутою демократією» і в недемократичному суспільстві. В будь-якій організованій спільності людей можна змінювати форми стратифікації. Таке загальне правило. Отже, найбагатіші далеко не зав-1 жди перебувають на вершині політичної або професіональної піраміди, а також і не в усіх випадках бідні займають найнижчі нішя в політичній і професіональній ієрархії. Теорія стратифікації далеко не досконала для визначення соціальної структури суспільства!

В кінці XIX ст. в Росії склався і став дедалі поширюватися і мар-І ксистський напрям в соціально-політичній думці, видатними пред- і ставниками якого стали Георгій Валентинович Плеханов і Володи-а мир Ілліч Ленін.

Російський революціонер та мислитель, засновник соціал-демок-« ратичного руху в Росії Георгій Валентинович Плеханов (1856Щ 1918 рр. ) піддав різкій критиці суб'єктивний підхід російських народників в оцінці суспільного розвитку пореформеної Росії, розвивав ідеї марксизму в світлі матеріалістичного розуміння історії, розробив питання співвідносин ролі особи і народних мас в історії. Нач родники-суб'єктивісти вважали, що Росія йде своїм самобутнім шляхом і тому капіталізм «штучно пересаджений» в Росію, капіталізмі для самобутнього російського економічного ладу випадковий, є занепадом, регресом. Тому треба затримати, зупинити розвиток капіталізму і припинити злам капіталізмом вікових устоїв російського! життя. Зіставляючи умови виникнення і історичної ролі капіталізму] на Заході з умовами розвитку капіталізму в Росії, Георгій Плеханов» з'ясував спільні передумови розвитку капіталізму в різних країнах і: зробив висновок про помилковість протиставлення Росії Заходу, по-і казав, що капіталістичні відносини пробивають дорогу в місті і в селі, ведуть до розкладу устоїв селянської общини, громади. Послі-! довно відстоюючи марксистське визначення історичного процесу, Георгій Плеханов виступив проти волюнтаризму в історії, розглядав! історію людського суспільства як необхідний закономірний процес і разом з тим як продукт діяльності людей, вважав, що існує тісний взаємозв'язок між об'єктивною і суб'єктивною сторонами суспільного життя. Критикуючи соціологічні теорії Петра Лаврова, Петра Ткачова, Миколи Михайловського та ін

в питанні ролі особи і мас в історії, Георгій Плеханов відмічав, що не окремі особи, а народні маси відіграють вирішальну роль в історії, а видатні особи, нерозривно зв'язані з народом, виражають його інтереси і прагнення.

Аналогічні позиції займав Володимир Ілліч Ленін (1870-1924 pp. ) ~ російський політичний діяч, публіцист. Екстерном закінчив юридичний факультет Петербургського університету. Зарахований помічником присяжного повіреного Самарського окружного суду, однак його юридична діяльність обмежилася лише кількома процесами. Двічі захищав власні інтереси і обидва рази успішно. Брав участь в організації та діяльності «Союзу боротьби за визволення робітничого класу», відтак репресований царською владою. Висланий в Сибір (1897-1900 pp. ). Організатор та ідеолог нелегальної газети «Искра». Один з організаторів Російської соціал-демок-ратичної робітничої партії, з 1907 р. до квітня 1917 р. в еміграції, один з головних ідеологів Жовтневої революції в Росії 1917 p. , голова Ради народних комісарів (1917-1922 pp. ), один з організаторів III Комуністичного Інтернаціоналу.

Спираючись на західноєвропейську соціалістичну думку та враховуючи специфіку Росії, Володимир Ілліч Ленін в

1 2 3 4 5 6