Політичні та економічні інтереси України в центральноазіатському регіоні

Політичні та економічні інтереси України в центральноазіатському регіоні 

Підвищення геополітичного значення центральноазіатського регіону протягом останнього часу пов'язане не лише з перестановкою політичних сил у Євразії та природними (особливо нафто-газовими) багатствами країн регіону, а й зі зміщенням транспортних маршрутів у межах Старого Світу. Для теренів Старого Світу питома вага морських перевезень поступово зменшується. Відповідно збільшується значення авіарейсів, автоперевезень та - на просторах Азії - залізниць.

Варто відзначити, що найрозвиненіші регіони Євразії - Західна Європа, з одного боку, та Східна й Південно-Східна Азія - з іншого, розташовані у протилежних частинах материка. Авіалінії вже давно з'єднали Європу з Індією, Китаєм, Індокитаєм та Японією. Частина їх перетинає чи, у перспективі, може перетинати простір України.

Для здійснення широкомасштабної торгівлі у межах материка швидкими темпами, за найактивнішої участі Японії у проекті, нині споруджується швидкісна транс'євразійська залізниця Пекін - Стамбул, яка пролягатиме територіями Казахстану, Киргизстану, Узбекистану і Туркменістану за напрямком Великого шовкового шляху. Саме на центральноазіатський регіон припадає найважливіший і найрозгалуженіший відрізок цієї магістралі, від якої мають відійти шляхи на Східну Європу - з одного боку, й на Індостан - з іншого. Внаслідок цього в осяжній перспективі відбудеться зміщення головної осі транс'євразійських суходільних комунікацій з Сибіру (Транссіб, БАМ) на південь.

Зона нестабільності у Таджикистані та Афганістані не загрожує функціонуванню транс'євроазійської магістралі, оскільки вона проходить через Казахстан, Узбекистан і Туркменістан і захищена з півдня гірськими хребтами, що стримують поширення таджицького та афганського конфліктів на північ

Таким чином, у межах євроазіатського простору відтворюється традиційна суходільна транспортна інфраструктура, яка має з'єднати Європу з Азією.

Через потенційну нестабільність держав Близького Сходу, спричинену зростанням антизахідних та антиамериканських настроїв, можна припустити, що головний напрям зв'язків між Європою та більшістю регіонів Азії може пройти саме через Україну. За таких умов Україна стає транзитним простором між Об'єднаною Європою та Центральною, Східною й Південною Азією з усіма вигодами, що з цього випливають.

Зв'язок Центральної Азії з Європою реально можливий двома шляхами: або через прикаспійські області РФ і Казахстан, або через нові незалежні кавказькі держави і Каспійське море. Перший варіант є економічнішим з огляду на транспортні витрати, але його реалізація залежить від стабільності українсько-російських відносин.

Амбіційність російських політиків, які не вважають за потрібне ділитися вигодами євроазіатського транзиту та ладні скоріше перевести вантажопотоки на власні чорноморські й балтійські порти, піддає в сумнів шанси України у цьому напрямі. Другий варіант, пов'язаний з транзитом через два моря, не такий зручний, але досить ефективний та більш ймовірний. Він, зокрема, передбачає стабілізацію ситуації у кавказькому регіоні (Абхазія, Карабах) та активізацію зовнішньої політики України щодо Грузії та Азербайджану.

Геополітика транспортно-енергетичних коридорів окреслюється питаннями нової енергетичної стратегії ЄС, зацікавленої у збільшенні постачань російських енергоресурсів, а також - можливістю підключення РФ до проекту TRASECA. Для України нова політика Росії обернулася проектами побудови обхідних щодо України трубопроводів, актуалізацією питання українських боргів тощо.

Геополітичного забарвлення набули й особливі інтереси країн ЦСЄ (Польща, країни Балтії) та ПСЄ (Румунія, Болгарія, Югославія) тісно переплетені з питаннями подальшого розвитку українсько-російських

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні