Політичний конфлікт - визначення, структура особливості та причини виникнення

Політичний конфлікт: визначення, структура особливості та причини виникнення

Конфлікт і компроміс, конфлікт і консенсус, конфлікт і гармонія — одвічні й неодмінні супутники людської цивілізації. Постійно взаємодіють та змінюють один одного, забезпечують існування та визначають розвиток будь-якого суспільства і людства в цілому. Ідеї і теорії безконфліктного суспільства — соціальна антиутопія, а спроби його створити — шлях до застою і загнивання, величезних жертв і глобальних катастроф.

Конфлікти самі по собі не е ні прогресивними, ні реакційними. Вони з однаковим успіхом можуть бути джерелом хаосу і порядку, руйнування і будування, дезінтеграції й інтеграції. Все залежить від типу суспільства, пануючого в ньому політичного режиму, намірів конфліктуючих сторін та ін. У демократичному, правовому суспільстві конфлікт е відкритим і безперервним, складним і суперечливим, але в абсолютній більшості випадків - природним і мирним. Невипадково на Заході давно вже стало аксіоматичним твердження, що свобода і демократія — це політика існування в конфлікті, це безперервний конфлікт.

Дослідженням і вивченням цього вкрай складного і суперечливого феномена покликана займатися наука і навчальна дисципліна під назвою «конфліктологія», від якої впродовж останніх десятиліть відокремилися кілька нових наукових напрямів, і зокрема «політична конфліктологія».

Конфліктологія як наука про закономірності виникнення, розвитку й урегулювання конфліктів донедавна в Україні не існувала взагалі. Надзвичайно цікавою, важливою і корисною теорією конфліктів майже ніхто не займався. Замість неї розроблялись і посилено насаджувались примітивно-спрощена марксистсько-ленінська «теорія класової боротьби» та спотворено-спекулятивна сталінська «теорія посилення класової боротьби».

Втілення в життя згаданих теорій з їх формаційним, класово-партійним підходами до аналізу конфліктів та революційно-силовими методами їх вирішення призвело до трагічних наслідків. Негативно відбилося на розвиткові колишнього радянського суспільства і впровадження в життя вже в 50 — першій половині 80-х років «концепції безконфліктності». Поодинокі голоси дисидентів, які намагалися привернути увагу народів і правлячих кіл колишнього Радянського Союзу до конфліктних ситуацій в усіх сферах суспільного життя і виступали проти застосування силових методів їх врегулювання, лише підкреслювали всю занедбаність цієї ділянки науки. Не дивно, що для більшості колишніх радянських суспільствознавців став несподіванкою вибух різноманітних конфліктів, який стався наприкінці 80 — на початку 90~х років і продемонстрував їхню повну безпорадність і необізнаність із теорією конфліктів. І лише на початку 90-х років почали з'являтися перші вітчизняні наукові публікації, присвячені проблемам конфліктів.

На Заході проблеми конфліктології, як відомо, почали розроблятися ще за часів Давньої Греції. У XVII—XVIII ст

ст. значну увагу цим проблемам приділяли Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, А. Сміт, Гегель, Кант та ін. «Ренесанс» конфліктології, яка спочатку розвивалася в рамках соціології, припав на другу половину XIX — початок XX ст. (М. Вебер, Л. Гумплович, Г. Зіммель та ін. ). Дещо загальмувавши своє становлення в період 30-х — першої половини 50~х років XX ст. , конфліктологія завдяки зусиллям і працям Д. Белла, К. Боулдінга,

Р. Дарендорфа, Л. Козера, В. Крозьє та багатьох інших вчених почала швидко розвиватись і здобувати авторитет. Свідченням цього стало створення спеціальних науково-дослідних центрів з вивчення конфліктів, відкриття відповідних кафедр, підготовка і видання наукової, навчальної та довідкової літератури з цієї проблематики.

Термін «конфлікт» походить від латинського слова «conflic-tus», що в прямому перекладі означає

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні