Політика і Міф

тому не викристалізувався в тезу, що раз ми козаки, то ми найхоробріші, найкращі. Друга частина міфу фобійна. Повинна бути фобія й опозиція. Повинен бути ворог. В Україні ворог міняється, а в міфі він повинен бути константивним. І до сьогодні, коли ми проголосили українську державу без державного міфу, ми й далі не знаємо, хто у нас ворог. Ідентифікаційний міф має ствердити себе як най-най-найкращого і знайти нішу, де він най-най-найкращий, а з іншого боку, має ствердити, що по той бік кордону є хтось поганий, який мені завжди намагається перешкодити жити9.

Справді, важко сподіватися в кінці XX століття збудувати велику європейську державу без національного, державного міфу та ще на такій складній території, як Україна.

Є всі підстави думати, що однією з причин економічної і політичної кризи в Україні є не лише об'єктивні чинники, а також і моменти психологічної пригніченості, розгубленості, зневіри, дезорієнтації. Відомий факт з історії Сполучених Штатів Америки. Під час економічної кризи 30-х років був проведений референдум з одним лише запитанням: "Чи вважаєте ви, що американці є великою нацією?" Фахівці стверджують, що психологічний злам (позитивний злам, адже більшість американців відповіли ствердно), який відбувся в результаті проведення цього опитування, став причиною подолання кризи.

Очевидно, і в Україні насамперед слід подолати психологічну кризу, і, можливо, саме це стане передумовою подолання всіх інших криз. Державний механізм повинен бути включений у продукування і пропагування позитивного загальнонаціонального, державницького міфу. Адже міфи, які найбільше виховують людину з вулиці, творяться засобами масової інформації. Але якщо засоби масової інформації не знають, що їм репродукувати, і підмітають шароварами телеекран, це не творить міф, а лише викликає відразу і шкодить творенню міфу. Сьогодні набагато більшу користь для творення національного міфу дають перемоги київського "Динамо" і братів Кличків. Ці перемоги створюють тло, на яке будь-які проблеми лягають позитивно. Сьогоднішнє інформаційне суспільство має потужні засоби для пропаганди і утвердження міфів. А якщо ці міфи є віддзеркаленням (лише в сучасному оформленні) архетипів національного "колективного підсвідомого", їхній успіх гарантований за короткий проміжок часу. На жаль, сьогодні ми спостерігаємо не творення загальнонаціонального міфу, а певних міфологем, які творяться владною елітою з метою обслуговування власних інтересів. Відмінність міфологем від міфу полягає в тому, що вони не мають ґрунту, не здатні проіснувати тривалий час, не взаємопов'язані, не мають цілісності.

Завдання сучасної національної політичної і духовної еліти, добре ознайомленої зі світовою і, насамперед, українською міфологією і культурою, -віднайти міфи, які могли б стати символами і допомогли збудувати суспільство з нормальним рівнем життя і високим рівнем національної свідомості.

Список використаної літератури: 

1. Бистрицький Є

Міфи масової свідомості в сучасній Україні. Універсум, 1997 №3-4.

2. Еліаде М. Аспекты мифа. - М: Асаdemіа, 1995.

3. Еліаде М. Мифы, сновидения, мистерии. М: Ваклер, 1995.

4. Забужко О. Міфи масової свідомості в сучасній Україні. Універсум, 1997-№3-4.

5. Кпод-Леві-Строс. Структурна антропологія. - Київ: Основа, 1997.

6. Ле Бон Г. Психология народов и масс. - Санкт-Петербург: Макет, 1995.

7. Юнг

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні