Помаранчева революція

спрямовані на припинення протистояння на вулицях і пошук компромісу. Рада могла своїм активним утручанням допомогти врегулювати конфлікт. Прибули й іноземні посередники (X. Солана, А. Кваснєвський і ін. ). На початку грудня на засіданні Палати по цивільних справах ВСУ, що вів голова Анатолій Ярема, скарга прихильників В. Ющенка була задоволена. Суд наполіг на скасуванні результатів другого туру через численні порушення і неможливість здійснити точний підрахунок голосів. Переголосування було призначено на 26 грудня.

У Верховній Раді був досягнутий компроміс між прихильниками кандидатів. При голосуванні 26 грудня скорочувалася, можливість використання відкріпних талонів і голосування вдома, але з 1-го вересня 2005 р. повноваження президента різко обмежувалися, країна ставала парламентською-президентською республікою. Це означало, що навіть при перемозі В. Ющенка вплив його політичних опонентів залишиться дуже сильним.

Розділ 15. Автономія, яка не відбулася

На сході і півдні України зміну ситуації в Києві сприйняли болісно. Багато простих людей щиро не розуміли, чому В. Янукович, за якого вони голосували, не може стати президентом. Але дійсна паніка охопила керівників державних адміністрацій областей і районів, їх за Конституцією призначав президент, поразка В. Януковича для них була гарантією втрати посад і загрозою діловим інтересам. Губернатори Донецької, Луганської, Харківської областей стали закликати до федералізації України і створення т. зв. «Південно-Східної Української автономної республіки»

Відбулися з'їзди представників адміністрацій областей і районів майбутньої «автономії» у Сєвєродонецьку і Харкові. Але незабаром чиновники усвідомили, що їх дії можна кваліфікувати як спробу порушити територіальну цілісність України, і розмови про «автономію» припинилися. Для створення т. зв. ПСУАР не було ніяких об'єктивних причин, сама ж ця ідея ховала спробу чиновників зберегти свої посади в регіональних органах влади.

Розділ 16. Голосування 26 грудня

Відступ Л. Кучми 27 листопада В. Янукович розцінив як зраду і заявив, що переходить в опозицію до президента. Він вирішив продовжувати боротьбу до кінця. З'ясувалося, що він зовсім не схожий на ту малорухому і небагатослівну людину, чий образ створили політичні технологи. Він швидко учився на власних помилках і брав на озброєння те, що принесло успіх В. Ющенку. Тепер уже В. Янукович, якого залишили багато прихильників з числа досвідчених політиків, особисто спілкувався з виборцями, виступав на мітингах. Поруч з жовтогарячими стрічками на деревах і автомобілях з'явилися сині і білі, виникли наметові містечка прихильників В. Януковича. Але на виборах 26 грудня здобув перемогу Ющенко, хоча 12 мільйонів чоловік проголосували за Януковича.

Він зробив спробу оскаржити результати голосування у Верховному суді, але «синьо-білі» не змогли відстояти свою точку зору.

  

Висновок

Підсумки «помаранчевої революції»

23 січня 2005 року відбулася інаугурація президента Віктора Ющенка, а 5 лютого переважною більшістю голосів Верховна Рада затвердила Юлію Тимошенко на посаді прем'єр-міністра.

Нова політична еліта проголосила курс на демократичні перетворення і європейську інтеграцію. Але прихід до влади в Києві нових людей ще не означає того, що стара політична еліта змирилася з поразкою. Частина її представників «перефарбувалася» у жовтогарячі кольори, багато хто займає вичікувальну позицію і вірить, що В. А. Ющенко піде на угоду

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13