Поняття банкрутства. Ознаки банкрутства

1. Поняття банкрутства. Ознаки банкрутства

Неефективна організація діяльності, відсутність резервів, а також несприятливі фактори економічної кризи, пов'язані зі зменшенням попиту, погіршенням платоспроможності, проблемами обслуговування кредитів, залученням фінансових ресурсів, призвели до ситуації, коли багато підприємств не в змозі сплачувати заборгованість. Враховуючи глибину кризи, необхідно розглянути застосування процедур банкрутства, спрямованих на реабілітацію чи ліквідацію боржника, а також пов'язані податкові аспекти.

Поняття банкрутства запроваджено Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” № 2343-ХІІ, згідно з яким банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів лише через застосування ліквідаційної процедури.

Кредитором можуть виступати юридична або фізична особа, яка має в установленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості по заробітній платі працівникам боржника, а також органи ДПС та інші державні органи.

Для визнання суб'єкта підприємницької діяльності боржником необхідно, щоб неспроможність виконання грошових зобов'язань тривала не менше трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Основною ознакою, за якою може ініціюватися справа про банкрутство, є мінімальний розмір заборгованості. Так, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (сукупні вимоги кредиторів) складають не менше ніж 300 мінімальних розмірів заробітної плати (до 30. 09. 2009 р. - 189,0 тис. грн. , з 01. 10. 2009 р. по 30. 11. 2009 р. - 195,0 тис. грн

, з 01. 12. 2009 р. по 31. 12. 2009 р. - 200,7 тис. грн. ).

Слід зазначити, що ст. 52 Закону № 2343-ХІІ передбачено можливість вирішення питання про банкрутство незалежно від розміру вимог до боржника і строку виконання зобов'язань. Ці справи можуть порушуватись у разі відсутності боржника за наявності таких основних ознак: підприємець-боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням; неподання боржником протягом року до органів ДПС податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; інших ознак, які свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону № 2343-ХІІ підставою для порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство є заява кредитора чи боржника.

Порушення справи про банкрутство за заявою боржника здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених частиною п'ятою ст. 7 Закону № 2343-ХІІ: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення до господарського суду з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших, передбачених Законом випадках.

Відповідно до рекомендацій № 04-5/1193 ініціювання боржником порушення справи про банкрутство свідчить про відсутність між боржником, та його кредиторами спору про наявність і неоплатність (реальну чи потенційну) боргу, оскільки сам боржник визнає ці обставини. Тому від боржника не вимагається подання доказів його неплатоспроможності на момент звернення до господарського суду.

Процедури банкрутства

Залежно від цілей та змісту банкрутства законодавством передбачено такі судові процедури (частина перша ст. 4 Закону № 2343-ХІІ):

розпорядження майном боржника;

мирова угода;

санація (відновлення платоспроможності) боржника;

ліквідація банкрута.

Розпорядження майном боржника - це система заходів щодо нагляду та контролю за

1 2 3