Поняття інновації в соціальній роботі

[14]. У пошуках відповіді на питання "як вини­кають інновації?" Девід Нордфорс (David Nord-fors) запропонував концепт "інноваційної жур­налістики" (Innovation Journalism). Перша прог­рама інноваційної журналістики розпочалася в 2003 р. у шведському інституті в співробітниц­тві з VINNOVA Шведською урядовою агенцією з інноваційних систем та зі Стендфордським центром інновацій і навчання при Стендфо-рдському університеті. У межах програми що­року проводяться семінари і конференції за участю журналістів, які висвітлюють іннова­ції. Подібну програму заснували в 2006 р. у Фінляндії, а в 2007 р. — у Пакистні [15].

Для інноваційної журналістики процес ін­новацій сам по собі є головною ідеєю проекту, що відноситься до бізнесу, технологій, політи­ки тощо як базовий компонент газетного ма­теріалу. Дослідники програми інноваційної журналістики вивчають, яку роль відіграє журналістика у поєднанні інновації з громад­ськими інтересами, а також як інноваційні процеси взаємодіють з громадською увагою та з медіановинами [13]. Журналісти, яких мож­на назвати "інноваційними журналістами", існують уже сьогодні, але питання полягає у тому, як і коли вони оберуть для себе таку наз­ву замість "бізнес-журналістів", "журналістів технологій" тощо [16, с. 9].

Для створення поля соціальних інновацій і обміну досвідом утворюють мережі (напр. , мережа "Обмін соціальними інноваціями" (So­cial Innovation Exchange) [17], створені для здійснення спільних проектів, у т. ч

трансфер­ту технологій, одинадцять інноваційних ме­реж Європи [18]).

Фірма "Соцінновація" (Росія), утворена у 1989 р. як державна наукова консультативно-впроваджувальна фірма, яка, за твердженням авторів сайту, об'єднала у собі соціальних інноваторів різних сфер, ставить за мету допо­могти людині у створенні середовища "соціа­льної комфортності", пропонуючи алгоритм доброту і комфортного майбутнього для будь-якої родини (на сьогодні, за даними сайту, ор­ганізація нараховує 64 служби і філії). Фонд визначив п'ять основних напрямків інно­ваційного пошуку — здоров'я, сімейне вихо­вання, сімейна педагогіка, екологія, здорове харчування. Сьогодні на рахунку фонду 54 ноу-хау, десятки втілених пропозицій [19].

Вирішуючи проблему розвитку і впровад­ження соціальних технологій конструктивного спрямування, російські вчені запропонували за підтримкою держави створити інноваційну ор­ганізацію нового типу — "соціально-інженер­ний парк", аналогічний науковому або техно­логічному парку, але зі своїми відмінностями. Принципова відмінність соціально-інженер­ного парку як форми організації інноваційно­го процесу від відомих форм інноваційної діяльності у технічній сфері полягає в тому, що його діяльність здійснюється у відповідності до принципів і схем суспільних дисциплін (інженерій) у тих сферах інноваційної діяль­ності, в яких спеціалізується парк. Одна з цілей діяльності парку — ініціювання зміни паную­чої технократичної парадигми інноваційної діяльності на соціально-інженерну [20].

Подібне до соціально-інженерного парку знаходимо у понятті "соціальна Силіконова долина" (social Silicon Valley) запропоновано­му Ж. Милканом (Mulkan Geoff). Цим терміном автор позначає регіон, де важливість соціаль­них інновацій реально зрозуміла і де вони розг­лядаються як нові технології. Можна уявити,

що у соціальній Силіконовій долині існують публічні структури для визначення, підтрим­ки і впровадження соціальних інновацій по­дібно до того, як ми підтримуємо структури для технологічних інновацій і їх комерціалізації [21].

Висновок

Викладений матеріал дозволяє зробити такі висновки:

1. Аналіз згрупованих нами трьох типів виз­начань, зокрема наявність як широких трак­тувань, так і значно вужчих, дає можливість робити висновок про увагу й активну роботу вчених і практиків над змістом поняття "соці­альна інновація".

2. Спільною для всіх трьох типів визначень ознакою соціальної інновації є її належність до реалізації соціальних потреб,

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні