Поняття лізінгових операцій, їх види і форми. Роль банків у здійсненні лізингових операцій

Зміст

1. Поняття лізінгових операцій, їх види і форми. 2

2. Роль банків у здійсненні лізингових операцій. 7

Література. 14


1. Поняття лізінгових операцій, їх види і форми

  Широко розповсюджений у розвинутих країнах, лізинг є досить складним і багатогранним економічним явищем, оскільки в ньому поєднуються операції купівлі й продажу, оренди, кредитування та інвестування, підприємницька і фінансова діяльність. В економічному середовищі України такий вид взаємовідносин ще дуже мало поширений через його порівняну новизну, брак досвіду і недосконалість законодавчої бази. Лише 16. 12. 97р. в Україні було прийнято закон «Про лізинг», який, до речі, оцінюється спеціалістами критично.

  Як сказано в Законі (ст. 1) лізинг – це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням із лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Тобто лізинг можна розглядати як форму забезпечення вкладень, як прогресивний метод матеріально-технічного забезпечення, як активний інструмент маркетингу, як одну із форм кредитних надходжень, як альтернативу банківському кредиту

  Закон «Про лізинг» орієнтує потенційних партнерів на класичну схему здійснення лізингової угоди, за умов якої суб'єктами лізингу можуть бути:

-лізингодавець – суб’єкт підприємницької діяльності, в тому числі банківська або фінансова установа, яка передає в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

- лізингоодержувач - суб’єкт підприємницької діяльності, який отримує в користування об’єкти лізингу за договором лізингу;

- продавець лізингового майна - суб’єкт, який виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та /або продає власне майно, що є об’єктом лізингу.

Між цими економічними суб’єктами відносини можуть складатися за двома варіантами.

"Варіант 1. Виробник або продавець обладнання продає його лізинговій фірмі за ринковою вартістю і отримує платіж негайно. Лізингова фірма зі своєї сторони укладає лізингову угоду з арендатором і отримує платежі з нарахованими відсотками протягом всього строку аренди. Обслуговування обладнання в гарантійному і післягарантійному періодах може здійснюватись виробником обладнання. При необхідності фірма-виробник обладнання виступає в якості гаранта перед лізинговою фірмою.

Варіант 2. Лізингоодержувач (він же арендатор) знаходить виробника, який випускає все необхідне для нього обладнання, і обговорює з ним технічну сторону справи і укладає попередню угоду по поставкам. Після цього лізингоодержувач і виробник звертається до лізингової фірми з проханням підписати тристоронній договір та профінансувати його. А далі все здійснюється як у першому варіанті"[6, 483].

У практиці економічних взаємовідносин лізингові операції можуть здійснюватись і без такого суб’єкта, як лізингодавець, за умови, що продавець сам виступає в його ролі. Такий лізинг має назву прямого. Однак прямий лізинг не набув широкого розповсюдження, бо, як правило, при зростанні обсягів лізингових операцій об’єктивно виникає необхідність у спеціалізації на цьому виді діяльності і/або створенні своєї лізингової компанії, або використанні послуг уже наявних.

Об’єктом лізингу (ст. 2) може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, що може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами, майно, не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні