Поняття масової комунікації. Функції масових комунікацій

Типовим явищем для систем масової комунікації є дисперсія фун­к­ції мовлення й дивергенція комуніканта, тобто роз­сіювання (дисперсія) акту мовлення, коли різні люди, які беруть участь в породженні висловлювання, в системі масової комунікації виступають ніби єдиним комунікантом, а в результаті утворюється роз­ходження (ди­вергенція) психоло­гічних, соціальних, професійних ознак єдиного комунікан­та, в ролі якого виступає одна людина, що веде до появи сукупності розпо­рошених у часі й просторі ознак мовця, закріп­лених за різними носіями мовлення, коли збір ін­формації здійснює одна людина, її аналіз — друга, об­робку — третя і т. д. Так виникає дисперсна й дивергентна система масової комунікації. Натомість з’являється ко­лек­­тивна відпові­да­ль­ність (а при високій дисперсності, коли неясно, хто стоїть за повідомленням, — безвідпові­дальність) за зміст і форму мов­лення та ор­ганізацію про­цесу спіл­кування. Структуризація, фазо­вість і дис­­­кретність мов­­лення при цьому є закономірними яви­щами, оскіль­ки окремі мов­ні акти, що структурно пов’язані темою, метою спіл­кування, вико­нуються пое­тапно й навіть у різних місцях та в різний час. При цьому виникає колективне право на ак­ти мовлення (зміст і форму висловлювання), встановлюється певна монополія на мовлення. Останнє спонукає організаторів процесу комунікації дивитися на акт мовлення як працю, бізнес і займатися комер­ціалізацією цього процесу.

Отже, у ролі комуніканта, професіонального комуніканта під час масового спілкування можуть бути різні соціальні ролі — автори (кореспонденти), організатори (менеджери, видавці, засновники) комунікативного процесу: захисники, регулятори (редактори, ведучі) (модель HUB, модель Левіна) тощо. Таким чином, під упливом цих ролей комунікативний процес більшою мірою структурується, виді­ляється більша кількість фаз.

У системі масової комунікації виробники інформаційної продук­ції виконують, по суті, єдину роль комуніканта. Пере­розподіл цих ролей веде до трансформації систем масової кому­ні­ка­ції, а трансформація масовокомунікаційної системи веде до виник­нення нових засобів масової комунікації

Але найбільш визна­чаль­ним процесом для системи масової комунікації є процес її глоба­лізації. Трансформація й глобалізація системи мас-медіа породжує зміну, в свою чергу, суспільно-політичної й еконо­мічної систем, які теж трансформуються. Трансформація й глобалізація системи масової комунікації, од­нак, не є першопричиною соціально-еконо­мічних змін: модер­ніза­ція технологій, розвиток науки і техніки, а також суспільно-еконо­мічний розвиток сприяли розвитку системи масової кому­ніка­ції.

Глобалізація системи масової комунікації — то є поняття, яке активно використовується з кінця ХХ ст. Це поняття відображає процес трансформації комунікаційної системи, такої трансформації, яка пов’язана з утво­­­рен­ням більш широкої мережі комунікаторів, що обслуговуються й покриваються на великому інформаційному просторі  єдиною, але розгалуженою системою засобів масової комунікації та контро­лю­ються більш ор­ганізованою спілкою їх виробників.

Глобалізація систем масової комунікації тільки посилює дивер­гентність і дисперсність системи масової комунікації, струк­тури­зацію, фазовість, дискретність мов­лен­ня та монополію на нього.

Як приклад дисперсності й дивергентності системи масової кому­нікації може бути система, в якій глядач споживає новини, виготов­лені редактором й опрацьовані ведучим, включені в програму на прохання за­снов­ника каналу й інтерпретовані певним чином на про­хання керів­ників телеорганізації (дивергенція). Для глядача ведучий є уособленням комуніканта, насправді ж функція повідомлення тут розсіяна між багатьма людьми (дисперсія).

Питанню глобального розвитку систем масової комунікації при­свя­тила свою книгу О. В. Зернецька “Гло­бальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини”.

Глобалізація системи масової комунікації пов’язана безперечно з технічною революцією, але ця

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні