Поняття ноу-хау

трудовій угоді, що укладається, зафіксувати режим доступу і володіння секретами виробництва, а також зобов’язати працівника підписати зобов’язання про нерозголошення. Інакше, після звільнення з роботи і при переході на іншу роботу, працівник може «віднести» із собою секрети виробництва.

3) Один зі способів фіксування ноу-хау — відмітка на кожнім листі технічної документації, призначеної для внутрішнього користування, штампа з фразою «Об’єкт інтелектуальної власності».

4) У деяких випадках документи, що описують технічний секрет, укладають у пакет, роблять наклейку на конверт: «Розкрити тільки за рішенням суду», що одночасно з підписанням зобов’язання про нерозголошення цього секрету дозволяє створити ефективний організаційно-юридичний механізм охорони секретів виробництва. Ведеться облік осіб і їхніх паспортних даних, що мають доступ до охоронюваної інформації.

5) Розповсюдженим прийомом передпродажної тактики є висновок опціонних угод, тобто попередніх згод, що надають час для ухвалення рішення про покупку технології. У рамках опціону можуть частково передаватися відомості про об’єкт техніки для його експериментальної оцінки на підприємстві ліцензіата. У випадку опціону слід строго дотримуватися режиму таємності у відношенні переданих ноу-хау, тому що по опціоні потенційний покупець може усвідомити для себе сутність нової технології і далі відмовитися від її покупки. Тому звичайно опціонні угоди бувають оплатними й укладаються з додатком списку присвячених осіб, що включає не тільки фахівців підприємства-ліцензіата, але і технічний персонал, тобто абсолютно всіх людей, що мають доступ до ноу-хау.

Таким чином, можна констатувати, що при правильно обраній технічній політиці підприємства існують досить ефективні способи правової охорони ноу-хау

У міжнародній практиці прийнято узагальнювати цей вид інтелектуальної власності під назвою "торгові секрети", оскільки загальнодоступні ноу-хау не можуть бути оцінені.

Загальні стандарти щодо віднесення певної інформації до складу поняття "торгові секрети" визначено статтею 39 Угоди TRIPS (Agreement on Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights), укладеної в рамках Уругвайського раунду переговорів Всесвітньої торговельної організації у жовтні 1996 року:

- інформація повинна бути секретною (тобто не бути загальновідомою або загальнодоступною зацікавленим у ній колам);

- законний власник цієї інформації повинен вжити необхідних заходів для збереження її секретності (наприклад, шляхом укладення угод про конфіденційність).

Наприклад, підприємством розроблено процес виробництва продукції, який дає змогу знизити її собівартість, що забезпечує конкурентні переваги на ринку. Підприємство повинно вжити заходів щодо обмеження доступу до цієї інформації та конфіденційності. Надаючи ліцензіату права на використання ноу-хау, необхідно вимагати від нього аналогічних заходів щодо конфіденційності інформації.

У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у підпункті, в якому дається визначення роялті) ноу-хау ототожнюється із промисловим, комерційним та науковим досвідом: роялті - "винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом; за придбання права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)". Аналогічне поняття застосовується у конвенціях про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та запобігання податковим ухилянням.

Згідно з НСБО, ноу-хау віднесено до нематеріальних активів.

Поняття "ноу-хау" є дуже широким і охоплює будь-яку наукову, технічну, виробничу інформацію. За визначенням Всесвітньої організації інтелектуальної власності, "будь-яка конфіденційна інформація, яка забезпечує підприємству конкурентні переваги,

1 2 3 4 5 6 7 8 9