Поняття ноу-хау

може розглядатись як торговельний секрет". Стаття 30 Закону України "Про інформацію" визначає поняття "інформація з обмеженим доступом": "Конфіденційна інформація - це відомості, які є у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов.

Громадяни, юридичні особи, які володіють інформацією професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є предметом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, включаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту".  

Договір на придбання “Ноу-хау”

Стаття 38 Закону України "Про інформацію" встановлює, що інформація може бути об'єктом права власності фізичних та юридичних осіб, яке виникає на підставі створення інформації своїми силами і за свій рахунок або договору на створення або придбання інформації. Інформація може бути об'єктом права власності як у повному обсязі, так і об'єктом лише володіння, користування чи розпорядження. Важливо відокремлювати ці права у договорі про передачу ноу-хау.

Предметом договору на придбання ноу-хау може бути надання права на використання конфіденційної інформації її отримувачем способом, обумовленим сторонами договору, з обов'язковими застереженнями, які б забороняли передачу такої інформації третім особам без згоди її власника та передбачали вжиття інших заходів, направлених на збереження її секретності. Слід зазначити, що застереження щодо передання секретної інформації третім особам виникає автоматично стосовно договорів про науково-технічну інформацію. Відносини між власниками науково-технічної інформації, її споживачами і посередниками регулюються статтею 7 Закону України "Про науково-технічну інформацію", згідно з якою "Споживач науково-технічної інформації несе відповідальність за дотримання прав власника цієї інформації

Він не має права передачі одержаної науково-технічної інформації третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і споживачем науково-технічної інформації".

Зважаючи на можливість об'єднання у понятті "ноу-хау" як науково-технічної, так і іншої конфіденційної інформації, таке застереження потрібно робити. Спеціальний порядок передачі права власності на інформацію законодавством України не встановлено, тому договір може бути укладений у формі договору купівлі-продажу ноу-хау.

Як уже зазначалось, поняття "ноу-хау" законодавством не визначено, особи мають право самостійно визначати, яка саме конфіденційна інформація є предметом договору. У цьому разі у пригоді стане узагальнення іноземного досвіду. Наприклад, Стандарт "Оцінка об'єктів інтелектуальної власності" Російського товариства оцінювачів (пункт 4. 4) дає досить широке визначення ноу-хау, до якого належать підтверджені документами підприємства:

- конструкторська, технологічна, проектна, економічна, юридична та інша документація, призначена для використання у виробництві і реалізації товарів і послуг;

- незапатентовані винаходи, формули, рецепти, склади, розрахунки, дослідні зразки, результати випробувань і дослідів;

- системи організації виробництва, маркетингу, управління якістю продукції і послуг, кадрами, фінансами, політикою капіталовкладень;

- виробничий досвід і навчання персоналу.

Важливою ознакою ноу-хау є те, що секрети, які передаються і можуть бути використані у виробництві, раніше ніде не видавались і не отримували захисту як промислова власність. На мою думку, предметом договору має бути конфіденційна інформація щодо знань та досвіду виробничого, фінансового та адміністративного

1 2 3 4 5 6 7 8 9