Поняття ноу-хау

style="font-size: Міжнародна асоціація з охорони промислової власності запропонувала таке визначення “ноу-хау“: це знання і практичний досвід технічного, комерційного, управлінського та іншого характеру, які мають практичне застосування у виробництві та професійній практиці.

Спеціалісти в галузі приватного права Свядоч Ю. І. , Богуславський М. М. зазначали, що “ноу-хау“ належить свій специфічний режим, зміст якого полягає в захисті прав її власника. Сахарова О. А. наголошувала, що “ноу-хау“ є інформаційним об’єктом, який не охороняється, на який не має виключного права його творця, а існує лише фактична монополія.

Тут доцільно згадати, що термін “ноу-хау“ походить від англійського вислову “know how“, що можна перекласти як “знаю як зробити“. Вперше термін “know-how“ знаходимо в США (1916 р

) у рішенні по судовій справі “Дізенд проти Брауна“. З того часу цей термін почав широко застосовуватись в світовій практиці.

Ще у 1997 році Державна податкова адміністрація також офіційно зазначала, що “законодавчо поняття “ноу-хоу“ (“know-how“) чітко не визначено, але практично під ним розуміють сукупність технічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації, навичок та виробничого досвіду, необхідних для організації того або іншого виду виробництва, але не запатентованих“ .

“Практичне розуміння“ використовувалось і використовується в різних законах України. Наведемо тільки деякі приклади.

Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність“ ще у першій редакції 1991 року до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб’єкти цієї діяльності, відносить: “підприємницьку діяльність на території України, пов’язану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок …“ .

Закон України “Про інвестиційну діяльність“, знову таки з першої редакції 1991 року, до видів майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект відносить: “сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навиків та виробничого досвіду, необхідних для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованих (“ноу-хау“)“.

Крім зазначених, ще цілий ряд Законів України використовує термін “ноу-хау“: “Про оподаткування доходів підприємств і організацій“, “Про охорону прав на сорти рослин“, “Про оподаткування прибутку підприємств“, “Про режим іноземного інвестування“, “Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків“ тощо.

Дійсно, жоден з визначених вітчизняних нормативно-правових актів не надає чіткого визначення, що ж розуміється під терміном “ноу-хау“ в Україні. Навіть використання цього терміну в законодавчих актах здійснюється іноді в дужках, як в Закон України “Про інвестиційну діяльність“, тобто законодавець не впевнений відносно його правового статусу.

Невпевненість законодавця передається вітчизняним відомчим нормотворцям, які фактично не мають єдиного погляду на те, до якої категорії інформації віднести “ноу-хау“.

Зокрема, відповідно до наказу Мінпаливенерго України від 15 серпня 2006 року № 288 до Переліку конфіденційної інформації, що є власністю держави, перебуває у володінні, користуванні та розпорядженні Мінпаливенерго України і якій надається гриф обмеженого доступу “Для службового користування“ віднесено: технічні завдання на використання науково-дослідних робіт (ТЗ НДДКР), технічні завдання на продукцію (виріб), результати НДДКР (звіти про НДДКР, уся напрацьована під час виконання науково-технічна, конструкторська, технологічна, проектна та нормативна документація) до опублікування їх у відкритому друці

1 2 3 4 5 6 7 8 9