Поняття про особистість та її структура

Поняття про особистість та її структуру

 ПЛАН

1. Основні компоненти особистості

2. Активність особистості та самоуправління

3. Біологічне і соціальне у структурі особистості

4. Психічні процеси, властивості і стани у структурі особистості

Людина народжується вже людиною. У маляти, яке з'являється на світ, конфігурація тіла забезпечує можливість прямого ходіння, структура мозку забезпечує можливість розвитку інтелекту, будова руки - перспективу використання знарядь праці тощо, і цим малятко - людина за сумою своїх можливостей - відрізняється від дитяти тварини, яке за жодних обставин не може набути подібного фонду якостей.

Сказаним стверджується факт належності маляти до людського роду, що фіксується в понятті «індивід». Отже, в понятті «індивід» утілено родову належність людини.

Поняття «особистість» є дещо вужчим від попереднього.

Особистість - категорія суспільно-історична. Особистість - об'єкт дослідження лише суспільних наук: історії, філософії, соціології, етики, естетики, психології, педагогіки і т. д.

Особистість - діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадсь­ку роль.

Роль - це соціальна функція особистості; наприклад, роль матері та батька - виховання дітей; роль директора школи - управління ко­лективом учителів та організація процесу навчання учнів. .

Позиція особистості - це система її відносин. Суттєвими відно­синами особистості є ставлення до матеріальних умов життя, до суспільства і людей, до себе, до власних обов'язків - трудових, громадсь­ких та ін. Ці відносини характеризують моральне обличчя особис­тості, її соціальні установки

Особистість - це свідомий індивід. Не можна зрозуміти суспільної ролі особистості, не аналізуючи її психології: мотивів діяльності, здібностей та характеру, а в деяких випадках - і особливостей її тілес­ної організації, наприклад, типу нервової діяльності.

Індивідуальність - це особистість у її своєрідності. Коли кажуть про індивідуальність, то мають на увазі оригінальність осо­бистості. Зазвичай словом «індивідуальність» визначають якусь найголовнішу особливість особистості, яка робить її відмінною від решти людей.

Індивідуальна кожна людина, але індивідуальність одних прояв­ляється дуже яскраво, випукло, інших - непримітне.

Індивідуальність може проявлятись в інтелектуальній, емо­ційній, вольовій сферах або відразу в усіх сферах психічної діяль­ності.

Оригінальність інтелекту може полягати у здатності бачити те, чого не помічають інші, в особливостях обробки інформації, а саме: в умінні ставити проблеми і вирішувати їх.

Своєрідність почуттів може знаходити вияв у надмірному роз­виткові одного з них (інтелектуального чи морального), у великій рухомості емоцій, у переважанні чуттєвого чи раціонального у вине­сенні рішень.

Особливість волі виявляється в силі волі, надзвичайній мужності або володінні собою в критичних ситуаціях.

Оригінальність може також полягати у своєрідному поєднанні властивостей конкретної людини, які надають особливого колориту  її поведінці або діяльності.

Як і всяка організація, психічне життя має певну структуру. Відме­жовуючись від індивідуальних особливостей психічного складу, мож­на встановити типову структуру особистості.

Скерованість особистості, або вибіркове (селективне) ставлен­ня людини до дійсності.

Скерованість криє в собі різні властивості, систему взаємних по­треб та інтересів, практичних установок.

При цьому одні з компонентів скерованості домінують і мають провідне значення, тоді як інші виконують опорну роль.

Домінуюча скерованість визначає всю психічну діяльність осо­бистості.

Наприклад, домінування пізнавальної потреби приводить до відпо­відного вольового та емоційного налаштування,

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні