Поняття про особистість та її структура

у визначенні способів досягнення намірів, але це - асоціаль­ний тип.

 Людина абулічного типу характеризується в'ялістю й пасивністю, байдужістю до всього. Вона легко піддається навіюванню, легко по­годжується з іншими, піддається їхньому впливу, залишаючись без­діяльною.

Така людина не може змусити себе працювати, а надто - долати труднощі, боротися з перепонами, домагатися реалізації поставле­ної мети.

Це - інертна людина.

Такий тип виникає внаслідок слабкості внутрішніх спонукань,

через що кора мозку не отримує потрібного тонусу, і слабовілля, тоб­то нездатності до зусилля. Такі люди можуть бути від природи об­дарованими, але їхні здібності не розвиваються і не використовуються через пасивність.

У деяких випадках апатичні типи є наслідком сформованого по­чуття власної неповноцінності, коли людина гадає, що вона ні до чого не здатна і нічого не може досягнути в житті. Відтак опускаються руки, «засинають» здібності.

І нарешті, існує імпульсивний тип поведінки. У людини цього типу багато сильних імпульсів, захоплень, але вона діє нерозважно через недосконалість механізму зіставлення імпульсних спонукань із ре­альною ситуацією та особистими переконаннями.

 Біологічне і соціальне у структурі особистості. Проблема співвідношення біологічного (природного) і соціаль­ного начал у структурі особистості людини є однією з найскладні­ших і дискусійних у сучасній психології.

Є думка, що вся особистість людини розпадається на ендопсихічну та екзопсихічну організацію.

Ендопсихіка (від грец

- усередині) як під структура особистості відображає внутрішню взаємозалежність психічних елементів і функцій, начебто внутрішній механізм людської осо­бистості, ототожнюваний з нервово-психічною організацією лю­дини.

Екзопсихіка (від грец. - зовні) визначається ставленням людини до зовнішнього середовища, тобто до всієї сфери того, що протистоїть особистості, до чого особистість може так чи інак­ше ставитися.

Ендопсихіка криє в собі такі риси, як сприйнятливість, особли­вості пам'яті, мислення та уяви, здатність до вольового зусилля, імпульсивність; екзопсихіка - систему відносин людини та її досвід, тобто інтереси, нахили (схильності), ідеали, переважаючі почуття, сформовані знання.

Як же в людині взаємодіють ці два фактори?

Природні нахили розвитку індивіда, його тілесна організація, не­рвова та ендокринна системи, переваги й вади, фізична організація владно впливають на формування його індивідуально-психологічних особливостей.

Ви, напевне, помічали, що за інших приблизно рівних інтелекту­альних і фахових якостей службовими щаблями скоріше просува­ються люди з певною фізичною організацією - зростом, статурою, виразом обличчя тощо. Як кажуть, із представницьким, чи презента­бельним, виглядом.

Часом фізично розвинуті люди не сприймають худих, слабких статурою, малих на зріст, хоч би які розумні речі ті казали.

Як, на вашу думку, ці фактори впливають на формування психіки, соціальних установок, ставлення до явищ дійсності у тих та інших?

Отже, йшла мова про домінування в комунікативних відносинах ендопсихіки над екзопсихікою.

Буває і навпаки. Поведінка людини, її ставлення до інших, досвід, фахова підго­товка, розуміння інтересів і спонукань інших забезпечує зовнішньо непоказній людині становище як формального, так і неформального лідера. Особливо тоді, коли все це підкріплюється здатністю остан­нього до вольових зусиль.

Звідси висновок, що природні й соціальні якості не можуть існу­вати окремо та бути протиставлені одні одним як самостійні підструктури особистості. Вони утворюють єдність . Це можна ще показати на прикладі досліджень, у яких вивчалося формування рис особистості людей, чий зріст не перевищував 80-130 см.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні