Поняття про особистість та її структура
Приміром, у людини інертного типу нервової діяльності психічний стан виявляється стійкішим порівняно зі станом людини рухомого типу.
Відомо, що критичні зауваження, зроблені на адресу одних людей, мобілізують їхні сили, тоді як такі самі зауваження на адресу інших призводять до зниження тонусу активності, виникнення депресивного стану. Отже, часом краще «розрядитися» (це не означає емоційно, можна через фізичну, скажімо, діяльність), ніж носити негативні емоції в собі.
Чутливість до оцінки, ставлення до неї залежить від таких властивостей характеру, як марнославство, самолюбство, впевненість у собі, .від вольових якостей, емоційної реактивності тощо.
Отже, структура психічної діяльності особистості є складною, багатогранною і динамічною. Усі її компоненти взаємопов'язані та взаємообумовлені.
Із розвитком особистості відбуваються і зміни в її психологічній структурі.
Рівночасно структура кожної особистості є відносно стійкою. Вона містить типові для індивіда системи властивостей, які характеризують її як людину, від якої можна очікувати в тих або інших ситуаціях життя цілком певних вчинків і дій.
Отже, кожна людина є єдністю стійкого і мінливого, і тільки така організація дозволяє людині бути самою собою, проявляти гнучкість і вести спосіб життя, адекватний умовам.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Волкова С.А. Психологія. – К., 2004.
- Кулачина Н.Ю. Возрастная психология и развитие ребёнка от рождения до 17 лет. – М., 1997.
- Лозниця В.С. Психологія і педагогіка. – К.,1999.
- Личко А.Е. Психопатия й акцентуяция характера. – Л., 1983.
- Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. – К., 2003.
- Основи психології. – К., 2002.
- Психодиагностика: теория и практика. – М., 1986.
- Психологическая деятельность детей и подростков. – М., 1986.
- Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. – Рівне, 2004.