План

1. Предмет психології управління.  

2. Структура психології управління.  

3. Управлінська діяльність як центральний об'єкт досліджень у психології управління  

4. Підходи до розуміння функцій управління.  

5. Традиція вивчення людського фактору виробництва.

6. Тенденції розвитку управління (менеджменту) у XXI сторіччі 

1. Предмет психології управління

ПСИХОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ - галузь психології, що вивчає психологічні закономірності управлінської діяльності. Основна її задача: підвищення ефективності та якості роботи в системах управління.

Предметом вивчення в психології управління є як система "людина — техніка", так і системи "людина — колектив", "людина — людина". Психологія управління використовує знання інших психологічних дисциплін, насамперед, психо­логії праці, інженерної, педагогічної, соціальної, організаційної психології.

Поняття управління є основоположним для розуміння змісту і задач психології управління. Це поняття викорис­товується не тільки у психології. Спочатку воно виникло у техніко-кібернетичних та економічних дисциплінах і не поширювалося на особистість. У широкому розумінні управ­ління — це регулювання стану певної системи з метою отримання потрібного результату.

Процес управління характерний для складних динамічних систем і має такі найбільш загальні ознаки.

1. Наявність двох підсистем: керуючої і керованої;

2. Цілеспрямованість впливу керуючої підсистеми на керовану;

3. Наявність програми, за допомогою якої керуюча система впливає на керовану;

4. Наявність зворотних зв'язків;

5. Ентропійний характер, тобто певна міра невпоряд­кованості системи (А

Л. Свєнцицький, В. В. Третьячепко, JI. A. Зеленов).

Ряд дослідників відзначає також таку властивість управ­лінської системи, як еквіфінальність, тобто можливість ста­білізації системи завдяки варіюванню впливів, багато­манітності методів та засобів (Т. С. Кабаченко, Г. Кунц, С. О'Доннел ).

Розрізняють два основних види управління:

Технічне, яке вивчають в інженерній психології, у пси­хології праці;

Соціальне управління — це діяльність, спрямована на забезпечення впорядкованості і узгодженості в діях людей та їх організацій з метою здійснення суспільно-значущих задач. Різновиди соціального управління за сферами здійснення:

1) Адміністративно-державне (у сфері політики);

2) Соціокультурне (освіта, медицина, культура);

3) Виробниче (матеріальне виробництво, промисловість, сільське господарство тощо).

Функції управління: планування, керівництво, організація, координація, контроль, прийняття рішень, добір персоналу, вирішення фінансових питань, об'єднання людей, мотивація, оцінка, комунікація, представництво, ведення переговорів, укладання договорів (М. М. Обозов, Г. В. Щокін, В. І. Терещенко, Д. Трейсі, Л. М. Карамушка).

Управління є специфічною сферою людської діяльності. Ефективність її залежить не стільки від особистих рис людини, скільки від знань та розуміння управлінських завдань, способів стимулювання та об'єднання зусиль усіх співробітників у напрямку реалізації цілей організації. Психологія управління вивчає закономірності управлінської діяльності, фактори її ефективності, тому знання цієї прикладної наукової галузі (насамперед, керівниками та психологами різних організацій) є умовою вдосконалення суспільне корисної праці, підви­щення її продуктивності.

Якщо у розмовному мовленні терміни "керівник" та "управлінець" звичайно вживають як синоніми, то в психології управління чітко розрізняють поняття "організація",