Поняття стилю української літературної мови

(неповні, обірвані, односкладові);

—   часте використовування різних займенників, дієслів із двома префіксами (попо-, пона-, поза-);

— фразеологізми, фольклоризми, діалектизми, просторічна лексика, скорочені слова, вигуки й т. д. ;

—  заміна термінів розмовними словами (електропоїзделектричка, бетонна дорога — бетонка).

Розмовний стиль поділяється на два підстилі:

а) розмовно-побутовий;

б) розмовно-офіційний.

Типові форми мовлення — усні діалоги та полілоги.

Норми розмовного стилю встановлюються не граматиками, як у книжних стилях, а звичаєм, національною традицією — їх відчуває і спонтанно обирає кожен мовець.

3. Публіцистичний стиль.

Сфера використання — громадсько-політична, суспільно-виробнича, культурно-освітня діяльність, навчання.

Основне призначення:

— інформаційно-пропагандистськими методами вирішувати важливі актуальні, злободенні суспільно-політичні проблеми;

—   активний вплив на читача (слухача), спонукання його до діяльності, до необхідності зайняти певну громадянську позицію, змінити погляди чи сформувати нові;

—   пропаганда певних думок, переконань, ідей, теорій та активна агітація за втілення їх у повсякдення.

Основні ознаки:

—   доступність мови й формулювань (орієнтація на широкий загал);

—   поєднання логічності доказів і полемічності викладу;

—  сплав точних найменувань, дат, подій, місцевості, учасників, висловлення наукових положень і фактів з емоційно-експресивною образністю;

— наявність низки яскравих засобів позитивного чи негативного авторського тлумачення, яке має здебільшого тенденційний характер;

—   широке використання художніх засобів (епітетів, порівнянь, метафор, гіперболі т. ш

).

Основні мовні засоби:

—   синтез елементів наукового, офіційно-ділового, художнього й розмовного стилів;

—   лексика насичена суспільно-політичними та соціально-економічними термінами, закликами, гаслами (електорат, багатопартійність, приватизація та . )

—   використовується багатозначна образна лексика, емоційно-оцінні слова (політична еліта, епохальний вибір та ін. ), експресивні сталі словосполучення (інтелектуальний потенціал, одностайний вибір, рекордний рубіж), перифрази (чорне золото — вугілля, нафта; голубі магістралі — ріки; легені планети – ліси та ін. );

—   уживання в переносному значенні наукових, спортивних, музичних, військових та інших термінів (орбіти співробітництва, президентський старт, парламентський хор, правофланговий змагання й под. );

—   із морфологічних засобів часто використовуються іншомовні суфікси  -іст (-ист), -атор, -ація та ін. (полеміст, реваншист, провокатор, ратифікація); префікси псевдо-, нео-, супер-, інтер- та ін. (псевдотеорія, неоколоніалізм, супердержава, інтернаціональний);

—   синтаксисові публіцистичного стилю властиві різні типи питальних, окличних та спонукальних речень, зворотний порядок слів, складні речення ускладненого типу з повторюваними сполучниками та ін. ;

—   ключове, вирішальне значення мають влучні, афористичні, інтригуючі заголовки.

Публіцистичний стиль за жанрами, мовними особливостями та способом подачі інформації поділяється на такі підстилі:

а) стиль ЗМІ — засобів масової інформації (часописи, листівки, радіо, телебачення тощо);

б) художньо-публіцистичний стиль (памфлети, фейлетони, політичні доповіді, нариси тощо);

в) есе (короткі нариси вишуканої форми);

г) науково-публіцистичний стиль (літературно-критичні статті, огляди, рецензії тощо).

4. Художній стиль.

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні