Поняття стилю української літературної мови
Основні ознаки:
— ясність (понятійність) і предметність тлумачень;
— логічна послідовність і доказовість викладу;
— узагальненість понять і явищ;
— об'єктивний аналіз;
— точність і лаконічність висловлювань;
— аргументація та переконливість тверджень;
— однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень;
— докладні висновки.
Основні мовні засоби спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються:
— великою кількістю наукової термінології (транскрипція, турбуленція, дистиляція, реорганізація, атомна маса й т. ін. );
— наявність схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та ін. знаків і значків;
— оперування абстрактними, переважно іншомовними, словами (теорема, вакуум, синус, параграф, ценз, шлак та. ін. );
— використовуванням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень;
— залученням цитат і посилань на першоджерела;
— як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики;
— наявністю чіткої композиційної структури тексту (послідовний поділ на розділи, частини, пункти, підпункти, параграфи, абзаци із застосуванням цифрової або літерної нумерації);
— окрім переважного вживання іменників та відносних прикметників наявні дієслівні форми, частіше безособові, узагальнені чи неозначені, як правило, теперішнього часу, що констатують певні явища й факти; значну роль відіграють дієприслівникові та дієприкметникові звороти, які додатково характеризують дії, предмети та явища;
— монологічним характером текстів;
— переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів (кліше).
Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів:
а) власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який, у свою чергу, поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти;
б) науково-популярний — застосовується для дохідливого, доступного викладу інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, із використанням у неспеціальних часописах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів;
в) науково-навчальний — наявний у підручниках, лекціях, бесідах для доступного, логічного й образного викладу й не виключає використання елементів емоційності.
6. Епістолярний стиль.
Сфера використання — приватне листування. Цей стиль може бути складовою частиною інших стилів, наприклад художньої літератури, публіцистики («Посланія» І
Основні ознаки — наявність певної композиції: початок, що містить шанобливе звертання; головна частина, у якій розкривається зміст листа; кінцівка, де підсумовується написане, та іноді постскриптум (P. S. — приписка до закінченого листа після підпису).
Основні мовні засоби — поєднання елементів художнього, публіцистичного та розмовного стилів.
Упродовж століть він, як і всі зазначені вище стилі, зазнавав змін. Сучасний епістолярний стиль став більш лаконічним (телеграфним), скоротився обсяг обов'язкових раніше вступних звертань та заключних формулювань увічливості.
7. Конфесійний стиль.
Сфера використання — релігія