Поняття страхування інтелектуальної власності

шляхи розвитку страхування інтелектуальної власності в Україні:

• проведення сумісних маркетингових досліджень, направлених на вивчення потенційного попиту на страхування інтелектуальної власності;

• визначення ступені участі держави в страхуванні (дотування, інші форми підтримки);

• вироблення єдиній методології страхування інтелектуальної власності, тобто загальних принципів і умов страхування;

• разробка і затвердження типових правил страхування і полісів;

• разробка методик оцінки риски і проведення передстрахової експертизи;

• разробка методичних рекомендацій за визначенням страхової суми і збитку;

• разробка методик проведення превентивних заходів;

• уточнення можливостей по організації перестраховочной захисту;

• спільна апробація розроблених методик страхування інтелектуальної власності;

• допомога у створенні ефективної інфрастуктури ринку страхування інтелектуальної власності, зокрема допомоги вузам в навчанні відповідних фахівців (учбові програми, викладачі-практики, переклад іноземної літератури і т. д. );

• разробка проектів нормативних актів і законопроектів — у разі потреби.

Безперечно, що вказані заходи зовсім не виключають необхідності модернізації законодавства у сфері охорони інтелектуальної власності і реформування судової системи в цілях ефективнішого запобігання виробництву контрафактної продукції.

Страхування інтелектуальної власності обов'язково повинне бути цікавим для страхувальників, а страхові ризики повинні бути реальними і викликати у них неспокій. Страхувальники у жодному випадку не повинні рахувати страхування інтелектуальної власності новим оброком. Головне тут не нашкодити поспішними і необдуманими кроками, інакше інтерес страхувальників, що намічається, пропаде. Тільки при виконанні цих умов такий специфічний сегмент розвиненого страхового ринку з'явиться і почне успішно розвиватися в Україні. Це ж показує досвід зарубіжних країн, де страхування інтелектуальної власності є сегмент страхового ринку, що склався, хай і невеликий по об'ємах, а більшість з вищеперелічених проблем, що існували і були достатньо складними, були дозволені. Зрозуміло, що іноземні страховики, чий реальний повномасштабний прихід до України не за горами, володіють необхідною технологією страхування інтелектуальної власності і відповідні послуги зможуть запропонувати майже відразу ж.

Як показує досвід українських страхових компаній, в наший країні вже склалися передумови для створення адекватних методик страхування ОІВ. Проте поки немає необхідної інфраструктури, що включає страхових брокерів, що займаються страхуванням інтелектуальної власності, експертні організації (слід зазначити, що надалі роль даних фірм зможуть частково виконувати патентні повірені і оцінювачі інтелектуальної власності), інформаційно-аналітичні і консалтингові фірми, тільки початківці працювати на стику страхового ринку і ринку інтелектуальної власності. Для розвитку цієї системи необхідні зусилля всіх зацікавлених сторін: страхувальників, професійних представників страхового ринку і ринку інтелектуальної власності і держави.

 

Використана література

1. Грановський М. Обережно: інтелектуальна власність!//Маркетолог. – 2000. – №4,№5, с

45-47, 46-49.

2. Жаров В. Адміністративний порядок захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності в Україні//Право України. – 1999. – №5, с. 47-50.

3. Підопригора О. Захист прав інтелектуальної власності в Україні: удосконалення правового регулювання//Право України. – 2003. – №3, с. 42-47

4. Святоцький О. Правова охорона інтелектуальної власності в Україні // Право України. – 2000. – № 4, с. 16-18.  

 

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні