Поняття як форма мислення

Думки висловлюються. Ідеальні образи і утворення, що наповнюють нашу свідомість, при їх логічному аналізі повинні бути виражені в мові, інакше їх неможливо ні зафіксувати для себе, ні передати іншим. Мова - матеріальний носій думки. Коли ми вимовляємо, пишемо або чуємо пропозиції і вислови, ми, перш за все, обмінюємося з іншими тим, що знаходиться у нас в голові. Мова - посередник в обміні думками. Проте вже давно було відмічено, що передача наших внутрішніх інтимних переживань і вражень за допомогою мови не завжди буває адекватною.   При перетворенні думок в пропозиції щось втрачається, а щось, навпаки, додається. Саме тому іноді яку-небудь ідею або образ точніше передає, скажімо, художник картиною або балерина танцем.   У цьому сенсі говорять про інших, немовних мовах, відносячи до них, крім жестів і зображень, навіть креслення і кольори світлофора, а також безліч інших сигналів і знаків. Цілком можна говорити про логіку танцю, композиції, сюжету і т. д. Тому приведені вище міркування щодо розбіжностей між думкою і словом не слід розуміти так, ніби ними обмежується універсальність логічних законів, правил, прийомів і процедур.

У питанні про адекватність мислення і мови набагато важливіше те, що логіка оперує не словами, вона перетворює слова на поняття. Чи ведемо ми мову про філософські проблеми буття або предметом обговорення стали глибинні таємниці життя, чи затіяли ми розмову про вчорашні спортивні радіопередачі або нас обурюють безглуздості політичного життя, у будь-якому випадку предмет міркування перетворюється на поняття

  Його може бути виражено одним словом, але буває, що для його завдання потрібна ціла пропозиція. "Буття", "жива клітина", "рекорд в парусних гонках", "голодовка вчителів на знак протесту проти затримок з виплатою зарплати" - все це різні поняття, якщо нам належить робити про все це висновки або перевіряти правильність проведених міркувань про них. Перше, що відрізняє поняття від слова або виразу, - це однозначність, чітко заданий сенс.   Слова часто мають хистко певні смислові межі, до того ж ще і залежні від наочної області. Так, слова "ворог" і "супротивник" є синонімами, поки їх використовують у військовій тематиці, проте суперників, скажімо, по шаховому чемпіонату можуть іноді назвати супротивниками, але не назвуть ніколи ворогами, неначе тут збіг в сенсах цих слів зникає. Багато слів мають взагалі по декілька значень. Причому в художній літературі використання змістовно ємких слів може перетворюватися на свідомо вживаний прийом. Особливо в поезії часто спеціально підшукують слова, здатні вміщати в себе багато різних відтінків сенсу; вони нашаровуються, створюючи потрібний багатоплановий образ.

Для логіки подібне поводження із словами неприпустимо. У кожне поняття повинне бути вкладене одне єдине значення, воно повинне відповідати тільки одному предмету або одному класу предметів. Інакше, поняття не зможе виконати свої логічні функції. Причому прикладеність поняття до цілого класу в теоретичному відношенні важливіше. Якби однозначність завжди виражалася у відповідності поняття тільки одному єдиному предмету, явищу, властивості, ознаці, якби абсолютно для кожного з них потрібно було б вводити своє окреме поняття, то тоді не існувало б узагальнення і логіка зі всіма своїми поняттями втратила б всякий сенс. Якби ми, почавши обговорювати якісь речі, вимушені були б спочатку їх всі назвати, то найчастіше нам,

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні