Поранення і ушкодження черепа і головного мозку

в результаті безпосередньої дії травми.

Сліпі поранення черепа мають один вхідний отвір і рановий канал різної довжини, в кінці якого міститься куля або оско­лок. За аналогією з наскрізними пораненнями, сліпі поранення поділяються на прості, радіальні, сегментарні й діаметральні. Тяжкість сліпого поранення визначається глибиною залягання ранового каналу і його розмірами.  

Найтяжчими є сліпі поранення, що проходять за основою мозку.

Серед проникних вогнепальних поранень черепа іноді зуст­річаються так звані рикошетуючі поранення (за наявності од­ного вхідного ранового отвору в глибині ранового каналу не вдається знайти осколок або кулю).

Отже, різноманітні типи поранень черепа можна подати у такому вигляді:

1) непроникні: з ушкодженням м’яких тканин, з ушкоджен­ням м’ яких тканин і кісток;

2) проникні наскрізні: дотичні, сегментарні, діаметральні;

3) проникні сліпі: прості, радіальні, сегментарні, діамет­ральні.

Діагностика поранень черепа у військово-польових умовах відрізняється деякими особливостями. Складно виявити, чи є поранення в порожнину черепа проникним. Іноді при непроник­них пораненнях наявні чіткі мозкові симптоми і, навпаки, при проникному пораненні, особливо дрібним осколком, мозкові симптоми є дуже слабкими.

Діагноз проникного поранення можна поставити на підставі місцевих, загальних і осередкових симптомів.

Місцеві симптоми: витікання з рани зруйнованої мозкової речовини (мозковий детрит); довжина, напрямок і розташуван­ня ранового каналу, які можна визначити шляхом зіставлення вхідного і вихідного ранових отворів.

До загальних симптомів належать такі. Втрата притомності, що може бути і дуже короткочасною, і тривалою при проник­них пораненнях. Цей симптом спостерігається часто. Головний біль є характерним для всіх поранень у голову

При непроник­них пораненнях він є менш виразним і локалізується в зоні по­ранення. При проникних пораненнях головний біль значно силь­ніший і має розповсюджений характер. У хворих із проникни­ми пораненнями черепа часто виникає блювання, що свідчить про підвищення внутрішньочерепного тиску. Інколи на проник­не поранення черепа вказує незвичність поведінки пораненого: різко виразне рухове і психічне збудження або, навпаки, різке пригнічення.

Під час обстеження пораненого в череп звертають увагу на дихання і ковтання. Тяжкі розлади дихання, що виражаються появою дихальної аритмії, задишки й особливо дихання Чейн — Стокса, вказують на тяжкість стану; це часто спостеріга­ють у непритомних поранених. Подібні симптоми можуть бути показанням до операції, а інколи свідчать про безнадійний стан.

При проникних пораненнях черепа завжди можна констату­вати зміни пульсу. У більшості випадків наявна виразна бра­дикардія. При підвищенні внутрішньочерепного тиску пульс може бути дуже напруженим, а частота його — знижуватися до 50-40 уд/хв. Різке збільшення частоти пульсу (120-140 уд/хв) свідчить про тяжкість поранення і розвиток декомпенсації.

Залежно від того, які ділянки головного мозку уражені при пораненні, можуть виникати осередкові симптоми. Однак на­явність такого симптому не означає, що певна ділянка голов­ного мозку є зруйнованою. Осередкові симптоми можуть спри­чинятися забиттям, струсом, набряком, крововиливом, що роз­повсюджується за межі ранового каналу, і надалі можуть зов­сім зникнути. Тому визначення їх у ранні терміни після пора­нення свідчить тільки про те, що мозкова речовина піддалася травматичному впливу. На перших етапах евакуації осеред­кові симптоми можна навіть не досліджувати. Тут слід врахо­вувати

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14