Поранення і ушкодження черепа і головного мозку

На боці крововиливу поверхнева скронева артерія виглядає напруженою й чітко пульсує. Якщо на рентгенограмі виявля­ються тріщини луски скроневої кістки, можна припустити уш­кодження середньої оболонкової артерії.

Субдуральні гематоми зустрічаються переважно у разі травм черепа, що супроводжуються закритими переломами кісток. Їх можна поділити на гострі (виникають через 24-48 год після травми), підгострі (через 7-10 дн) і хронічні (через 3-4 тиж після травми).

Отже, світлий проміжок при підгострій і хронічній субдуральних гематомах може бути дуже тривалим. Саме ця обста­вина змушує направляти потерпілих із забиттям головного мозку до спеціальних госпіталів, де вони перебуватимуть під наглядом нейрохірургів, які зможуть своєчасно розпізнати по­чаток стискання головного мозку й усунути його. Лікування в цих випадках переважно оперативне.

Якщо на підставі перерахованих вище симптомів визнача­ють діагноз стискання головного мозку, спричиненого утворен­ням епідуральної гематоми, рекомендована невідкладна опера­ція. Роблять трепанацію черепа, евакуюють гематому і пере­в’язують ушкоджену оболонкову артерію.

Дуже важко визначити наявність або відсутність симптомів стискання мозку в потерпілих, які від моменту травми пере­бувають у непритомному стані, оскільки клінічна картина, що виникла в результаті масивного забиття мозку, може маску­вати наростаюче його стискання. Уважне спостереження за хворим і ретельне вивчення нових симптомів, неуспішність лікувальних заходів, рекомендованих у разі забиття мозку, може змусити зробити пробну трепанацію на тій ділянці, де припускають утворення гематоми. За відсутності епідуральної гематоми розтинають хрестоподібним розрізом тверду моз­кову оболонку, перетворюючи пробну трепанацію на декомп- ресивну

Потерпілих із забиттям мозку слід направляти до спеціалі­зованих лікувальних закладів. Але якщо симптоми наростаю­чого стискання мозку виявляться раніше, операція має бути зроблена на цьому етапі, бо стискання мозку належить до жит­тєвих показань для хірургічного втручання.

Переломи основи черепа

Переломи основи черепа виникають внаслідок сильної трав­ми. Такий перелом, як правило, є результатом непрямої трав­ми, він утворюється в результаті продовження тріщини скле­піння на основі, може виникати при падінні на ноги, при цьому основа черепа ушкоджується, «настромлюючись» на хребет.

Переломи основи черепа належать до дуже тяжких ушкод­жень, тому що в такому випадку завжди потерпає речовина мозку, часто утворюються розриви твердої мозкової оболон­ки, що вистилає основу черепа і міцно до нього фіксується. Нерідко ушкоджуються венозні синуси, розташовані на основі черепа, а також черепно-мозкові нерви.

Ці переломи мають ще одну особливість, яка значно обтя­жує їхній перебіг. Інколи при переломі основи черепа і розриві твердої мозкової оболонки утворюється сполучення між підоболонковим простором і порожнинами, де завжди наявна па­тогенна мікрофлора. Наприклад, при переломі, що проходить по передній черепній ямці, через тріщину гратчастої кістки ут­ворюється сполучення з порожниною носа; при переломі в ділянці середньої черепної ямки тріщина може проникати в ба­рабанну порожнину або в пазуху клиноподібної кістки. Спо­лучення підоболонкового простору з придатковими пазухами носа створює умови для проникнення мікробів і розвитку ін­фекції. Діагностика переломів основи черепа грунтується пе­реважно на клінічних ознаках, бо на рентгенівському знімку не завжди можна виявити тріщину, якщо вона не є продовжен­ням тріщини, яка переходить із склепіння на основу.

Під час огляду потерпілого з масивною травмою черепа слід завжди пам’ятати про можливість перелому основи і звертати увагу на виявлення

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14