Поранення і ушкодження черепа і головного мозку
Субдуральні гематоми зустрічаються переважно у разі травм черепа, що супроводжуються закритими переломами кісток. Їх можна поділити на гострі (виникають через 24-48 год після травми), підгострі (через 7-10 дн) і хронічні (через 3-4 тиж після травми).
Отже, світлий проміжок при підгострій і хронічній субдуральних гематомах може бути дуже тривалим. Саме ця обставина змушує направляти потерпілих із забиттям головного мозку до спеціальних госпіталів, де вони перебуватимуть під наглядом нейрохірургів, які зможуть своєчасно розпізнати початок стискання головного мозку й усунути його. Лікування в цих випадках переважно оперативне.
Якщо на підставі перерахованих вище симптомів визначають діагноз стискання головного мозку, спричиненого утворенням епідуральної гематоми, рекомендована невідкладна операція. Роблять трепанацію черепа, евакуюють гематому і перев’язують ушкоджену оболонкову артерію.
Дуже важко визначити наявність або відсутність симптомів стискання мозку в потерпілих, які від моменту травми перебувають у непритомному стані, оскільки клінічна картина, що виникла в результаті масивного забиття мозку, може маскувати наростаюче його стискання. Уважне спостереження за хворим і ретельне вивчення нових симптомів, неуспішність лікувальних заходів, рекомендованих у разі забиття мозку, може змусити зробити пробну трепанацію на тій ділянці, де припускають утворення гематоми. За відсутності епідуральної гематоми розтинають хрестоподібним розрізом тверду мозкову оболонку, перетворюючи пробну трепанацію на декомп- ресивну
Потерпілих із забиттям мозку слід направляти до спеціалізованих лікувальних закладів. Але якщо симптоми наростаючого стискання мозку виявляться раніше, операція має бути зроблена на цьому етапі, бо стискання мозку належить до життєвих показань для хірургічного втручання.
Переломи основи черепа
Переломи основи черепа виникають внаслідок сильної травми. Такий перелом, як правило, є результатом непрямої травми, він утворюється в результаті продовження тріщини склепіння на основі, може виникати при падінні на ноги, при цьому основа черепа ушкоджується, «настромлюючись» на хребет.
Переломи основи черепа належать до дуже тяжких ушкоджень, тому що в такому випадку завжди потерпає речовина мозку, часто утворюються розриви твердої мозкової оболонки, що вистилає основу черепа і міцно до нього фіксується. Нерідко ушкоджуються венозні синуси, розташовані на основі черепа, а також черепно-мозкові нерви.
Ці переломи мають ще одну особливість, яка значно обтяжує їхній перебіг. Інколи при переломі основи черепа і розриві твердої мозкової оболонки утворюється сполучення між підоболонковим простором і порожнинами, де завжди наявна патогенна мікрофлора. Наприклад, при переломі, що проходить по передній черепній ямці, через тріщину гратчастої кістки утворюється сполучення з порожниною носа; при переломі в ділянці середньої черепної ямки тріщина може проникати в барабанну порожнину або в пазуху клиноподібної кістки. Сполучення підоболонкового простору з придатковими пазухами носа створює умови для проникнення мікробів і розвитку інфекції. Діагностика переломів основи черепа грунтується переважно на клінічних ознаках, бо на рентгенівському знімку не завжди можна виявити тріщину, якщо вона не є продовженням тріщини, яка переходить із склепіння на основу.
Під час огляду потерпілого з масивною травмою черепа слід завжди пам’ятати про можливість перелому основи і звертати увагу на виявлення