Поранення і ушкодження черепа і головного мозку
Значно небезпечнішим є витікання ліквору, що виникає внаслідок поранення шлуночків (шлуночкова лікворея), яке буває таким рясним, що промокає накладена пов’язка. Можливе й самостійне припинення витікання рідини через розвиток набряку і стискання вузького ранового ходу, що веде у шлуночок.
До найтяжчих ускладнень, що можуть виникати у ранні терміни після поранення, належать менінгіти і менінгоенцефаліти, причиною яких є мікробне забруднення вогнепальних ран, що призводить до розвитку інфекції в зруйнованій ділянці речовини мозку або в оболонках мозку. Це ускладнення супроводжується характерними симптомами: підвищується температура, погіршується загальний стан, з’являється ригідність шийних м’язів, у спинномозковій рідині визначається збільшений плео- цитоз.
Повторні люмбальні пункції, під час яких виводиться інфікована спинномозкова рідина, іноді інтенсивно забарвлена зміненою кров’ю, є ефективним лікувальним прийомом. Якщо попередня лікарська терапія є неуспішною, без зволікання проводять повторну хірургічну обробку рани: знімають шви, розводять краї рани, чим забезпечують відтікання гнійного видільного. Можна обережно двома шпателями розвести рану мозку і видалити некротичні тканини і навіть кісткові осколки, що залишилися. Після повторної обробки рану не щільно тампонують марлевими смужками або лишають у рані гумові випускники.
Під час перебування пораненого в спеціалізованому лікувальному закладі, коли рана ще не загоїлася, можуть виникати абсцеси мозку, які відповідно до термінів виникнення називають «ранніми абсцесами». Абсцес, на відміну від осередкового гнійного енцефаліту, являє собою обмежену гнійну порожнину. Ранні абсцеси в більшості випадків розташовуються поверхнево на початку ранового каналу і найчастіше є скупченням гною на ділянці, де залишилися кісткові осколки.
Розпізнавання ранніх абсцесів є досить складним, бо початкові симптоми, що виникають у пораненого, який ще не остаточно одужав від поранення, можна вважати проявами обмеженого енцефаліту
Тривкий головний біль, який посилюється, незважаючи на прогресуюче загоєння рани, може бути першим симптомом формування абсцесу. Доволі різко змінюється стан пораненого, що виражається в погіршанні настрою, апатії і сонливості. Іноді виникають ознаки психомоторного збудження. У випадку глибоко розташованих великих абсцесів може виникати блювання. Під час обстеження очного дна інколи виявляють застійні соски. Поява нових осередкових симптомів, яких не було після поранення й операції, також може вказувати на абсцес. Підвищення температури та збільшення лейкоцитозу завжди супроводжують абсцес. Змінюється зовнішній вигляд рани: рясні червоні грануляції стають синюшними й набрячними, їхній рост припиняється.
Істотним для розпізнавання ранніх абсцесів є рентгенівське дослідження.
Нижче викладається система послідовного надання допомоги у випадку вогнепальних поранень черепа і головного мозку на етапах медичної евакуації.
Перша допомога — накладання захисної пов’язки і винесення пораненого.
На першому етапі медичної евакуації накладену пов’язку перевіряють і, якщо потрібно, виправляють. Пораненому вводять протиправцеву сироватку і пеніцилін чи інші антибіотики широкого спектра дії, дихальні і серцеві аналептики. На всіх поранених заповнюють первинну медичну документацію з обов’язковим зазначенням стану притомності.
Особливу увагу приділяють прохідності верхніх дихальних шляхів у осіб, які перебувають у непритомному стані, оскільки западання кореня язика або аспірація блювотних мас можуть призвести до тяжких