Поранення і ушкодження черепа і головного мозку

або ушкодження цис­терн лобно-скроневої й орбітальної ділянок (цистернальні ліквореї). Подібні ліквореї зазвичай припиняються самостійно в результаті розвитку набряку мозку і стискання ділянки виті­кання.

Значно небезпечнішим є витікання ліквору, що виникає вна­слідок поранення шлуночків (шлуночкова лікворея), яке буває таким рясним, що промокає накладена пов’язка. Можливе й самостійне припинення витікання рідини через розвиток набряку і стискання вузького ранового ходу, що веде у шлуночок.

До найтяжчих ускладнень, що можуть виникати у ранні тер­міни після поранення, належать менінгіти і менінгоенцефаліти, причиною яких є мікробне забруднення вогнепальних ран, що призводить до розвитку інфекції в зруйнованій ділянці речовини мозку або в оболонках мозку. Це ускладнення супроводжуєть­ся характерними симптомами: підвищується температура, по­гіршується загальний стан, з’являється ригідність шийних м’язів, у спинномозковій рідині визначається збільшений плео- цитоз.

Повторні люмбальні пункції, під час яких виводиться інфіко­вана спинномозкова рідина, іноді інтенсивно забарвлена зміне­ною кров’ю, є ефективним лікувальним прийомом. Якщо по­передня лікарська терапія є неуспішною, без зволікання про­водять повторну хірургічну обробку рани: знімають шви, роз­водять краї рани, чим забезпечують відтікання гнійного ви­дільного. Можна обережно двома шпателями розвести рану мозку і видалити некротичні тканини і навіть кісткові оскол­ки, що залишилися. Після повторної обробки рану не щільно тампонують марлевими смужками або лишають у рані гумові випускники.

Під час перебування пораненого в спеціалізованому ліку­вальному закладі, коли рана ще не загоїлася, можуть виника­ти абсцеси мозку, які відповідно до термінів виникнення нази­вають «ранніми абсцесами». Абсцес, на відміну від осередко­вого гнійного енцефаліту, являє собою обмежену гнійну порож­нину. Ранні абсцеси в більшості випадків розташовуються по­верхнево на початку ранового каналу і найчастіше є скупчен­ням гною на ділянці, де залишилися кісткові осколки.

Розпізнавання ранніх абсцесів є досить складним, бо почат­кові симптоми, що виникають у пораненого, який ще не оста­точно одужав від поранення, можна вважати проявами обме­женого енцефаліту

Тривкий головний біль, який посилюється, незважаючи на прогресуюче загоєння рани, може бути першим симптомом фор­мування абсцесу. Доволі різко змінюється стан пораненого, що виражається в погіршанні настрою, апатії і сонливості. Іноді виникають ознаки психомоторного збудження. У випадку гли­боко розташованих великих абсцесів може виникати блюван­ня. Під час обстеження очного дна інколи виявляють застійні соски. Поява нових осередкових симптомів, яких не було після поранення й операції, також може вказувати на абсцес. Підви­щення температури та збільшення лейкоцитозу завжди супро­воджують абсцес. Змінюється зовнішній вигляд рани: рясні чер­воні грануляції стають синюшними й набрячними, їхній рост припиняється.

Істотним для розпізнавання ранніх абсцесів є рентгенівське дослідження.

Нижче викладається система послідовного надання допомоги у випадку вогнепальних поранень черепа і головного мозку на етапах медичної евакуації.

Перша допомога — накладання захисної пов’язки і винесен­ня пораненого.

На першому етапі медичної евакуації накладену пов’язку перевіряють і, якщо потрібно, виправляють. Пораненому вво­дять протиправцеву сироватку і пеніцилін чи інші антибіоти­ки широкого спектра дії, дихальні і серцеві аналептики. На всіх поранених заповнюють первинну медичну документацію з обо­в’язковим зазначенням стану притомності.

Особливу увагу приділяють прохідності верхніх дихальних шляхів у осіб, які перебувають у непритомному стані, оскіль­ки западання кореня язика або аспірація блювотних мас мо­жуть призвести до тяжких

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14