Поранення і ушкодження грудей (грудна клітка)

План

Поранення і ушкодження грудей.  

Закриті ушкодження.  

Переломи ребер.  

Травматична асфіксія.  

Перелом грудини.  

Струс, забиття і стискання грудей.  

Поранення грудей.  

Непроникні поранення.  

Проникні поранення.  

Гемоторакс.  

Пневмоторакс.  

Клапанний пневмоторакс.  

Хілоторакс.  

Торакоабдомінальні поранення.  

Ускладнення ушкоджень грудей.  

Список літератури.  


Поранення і ушкодження грудей

Поранення і ушкодження грудей — це великий і важливий розділ хірургії й військово-польової хірургії зокрема. Це виз­начається значною частотою зазначених ушкоджень, як у воєн­ний, так і в мирний час, тяжкістю перебігу, великою кількістю ранніх і пізніх ускладнень.

Останніми роками відзначається збільшення питомої ваги закритої травми взагалі і закритих ушкоджень грудей зокре­ма

Остання обставина пов’язана з інтенсифікацією міського транспорту і будівництвом висотних споруд. Так, за статисти­кою, у мирний час ушкодження грудної клітки становлять 25 % смертних випадків від транспортних катастроф. Серед помер­лих травма грудей (не завжди головна причина) зустрічається в 50 %. Торакальна травма є основною причиною смерті у водіїв автомашин, тоді як пасажири частіше гинуть від череп­но-мозкової травми.

Слід звернути увагу на специфічні особливості перебігу ушкоджень і поранень грудей, пов’язаних з анатомо-фізіологічними особливостями будови цієї частини тіла. Життєво важ­ливі органи грудей розміщуються в кістковому каркасі (реб­ра, хребет, грудина), який, з одного боку, захищає легко ураз­ливі органи, з другого, сам може стати джерелом травмати­зації. Якщо для різних сегментів кінцівок можна створити більш-менш зручне положення спокою, то для грудної клітки, яка бере активну участь в акті зовнішнього дихання, це не є можливим.

Поранення грудної стінки, що супроводжується порушенням цілості парієнтальної плеври, ускладнюється розвитком пневмо­тораксу, внаслідок того, що у плевральній порожнині тиск ниж­че атмосферного і дорівнює від 5 до 10 см вод. ст. Надходжен­ня зовнішнього повітря до плевральної порожнини супроводжу­ється спаданням легені, зміщенням органів середостіння на про­тилежний бік та іншими порушеннями. Не випадково торакальна хірургія почала розвиватися значно пізніше хірургії черепа, черевної порожнини й опорно-рухового апарата. Лише з роз­витком сучасної анестезіології, реаніматології, трансфузіології у лікарів з’явилася можливість без особливого ризику для жит­тя хворого широко розкривати плевральну порожнину і роби­ти складні операції на серці, великих судинах, легенях і стра­воході.

Порушення цілості грудної стінки і паренхіми легені супро­воджується ушкодженням судин, внаслідок чого виникає гемо­торакс, крововилив у тканину легені. Ателектаз легені в по­єднанні з порушенням дренажної функції бронхів призводить до розвитку синдрому «вологої легені». Цей синдром спричи­нюється посиленням бронхіальної секреції при недостатньому очищенні шляхів. «Волога легеня» зустрічається не тільки при травмі груди, а й у разі травми живота, особливо часто — при травмі черепа. Крім підвищення бронхіальної секреції поси­люється транссудація з альвеолярних капілярів, інфікування вмісту альвеол флорою верхніх дихальних шляхів, з аспірацією блювотних мас, потраплянням інфікованого матеріалу і дет­риту з пораненої легені. Симптоми «вологої легені» можуть ви­явитися вже у перші години після травми або через 3-5 дн. За­дишка, почуття страху, неефективний кашель, біль у

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>